Гора Небесної Сотні (гора Коньова) – найвища вершина Дрогобицького району (889 метрів над рівнем моря)

Знаходиться вона біля мальовничого села Довге Гірське, відомого передусім тим, що тут наприкінці 1980-х совіти будували дамбу для створення штучного «Карпатського моря». На щастя, плани загарбників були зламані незворотніми змінами, які завершилися розвалом тюрми народів. Село залишилося на карті України, а гора Коньова стала свідком проминальності часів, людей та вічності цінностей і Правди.

Зараз загарбник теж лізе на українські землі, але отримує гідну відсіч. Захисники України забезпечують мир та спокій наших громадян, віддаючи свої сили, здоров`я, час, а часто і життя. Вшанувати загиблих захисників України і зібралися на горі Коньовій в їхній день, на свято Покрови Пресвятої Богородиці.

Стрімка крута гора здається неприступною. «Возова дорога», промаркована важкою технікою, губиться в гущавині дерев, робить різкі закрути, щоб недалеко від вершини стати прямовисною стіною для тих, хто збирається її підкорити. Нелегко вийти на гору, а як же нелегко було ініціаторам будувати тут Хресну Дорогу. Стація за стацією, з потом та мозолями, з нелюдськими зусиллями поставали тут хрести, каплички, фігури, місцини, біля яких треба зупинитися, помолитися, задуматися.

14 жовтня 2017 року було освячено чергову стацію Хресної Дороги, дванадцяту. Смерть Ісуса Христа – це ще не кінець Хресної Дороги. З чотирнадцяти стацій попереду ще дві – зняття з хреста та покладення до гробу. І п’ятнадцята, на вершині гори, де величаво височить хрест – Воскресіння.

Після Архієрейської Святої Літургії в довжанській церкві Преображення Господнього крок за кроком військові, місцеві та прочани йдуть спільно з єпископом Григорієм Комаром та іншими священиками на вершину гори. На початку підйому здається, що взялися за непосильне діло, бо гора неприступна. Біля першої стації дехто ледве віддихується. Але молитва мобілізує та творить з людського потоку єдиний організм.

Розважання єпископа-помічника Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ Григорія Комара надихають на подальшу путь. Якось дивно восени співати спочатку «Претерпівий за нас страсті», а потім «Христос воскрес». Якось чудно дивитися, як вгору пнуться старенькі бабусі в чорних хустинах та зовсім малесенькі діти. Але ні, недаремною є їхня мандрівка на цю гору. Це йдуть матері та діти загиблих воїнів. Недаремно вони сюди йдуть! Тут вони залишать свої печалі та сумніви, а звідси вниз, додому понесуть надію та віру.

А ось і Меморіал загиблим воїнам. Чин освячення новозбудованої каплички з іконами знаного художника Левка Скопа та меморіального комплексу з воїном-ангелом та гранітними плитами, на яких викарбовані імена героїв Дрогобиччини, що загинули на Майдані та у війні на сході країни. Сльоза на щоці голови ГО «Всеукраїнське об’єднання учасників АТО» Миколи Кобільника. Микола Кобільник спільно з небайдужим громадським активістом Хосе Турчиком та такими ж небайдужими і відданими своїй справі фанатами доклалися до змін на Коньовій. З їхньої ініціативи гора, котра тепер офіційно іменується Горою Небесної Сотні, поступово змінюється і перетворюється на місце паломництва. В середині ХХ століття тут був спостережний пункт УПА. Тепер тут місце вшанування загиблих захисників України, полеглих в АТО, та місце духовної сили.

Опадає жовте листя з дерев, повіває легенький вітерець. Сумно линуть понад верхами «Пливе кача по Тисині» та «Вічная пам`ять». Трикратний постріл на вшанування загиблих героїв немов пробуджує із заціпеніння, викликаного одвічним «За що їх вбито? За те, що любили рідну землю?». Колона рушає далі.

Тринадцята, чотирнадцята стації і … Хрест. Без хреста не було б воскресіння. Без жертви не було б України. Бог сам собі вибрав жертву – згадуються слова з історії про Авраама.

Сум за загиблими та жаль через несправедливу війну змінюється погідною надією. На вершині вітер та сонце висушують сльози. З вершини відкриваються чудові краєвиди, немов на долоні лежать Довге, Рибник, видно частинку Сопота, обабіч стримлять сусідні гори. Вітер повіває прапорами, люди фотографуються, а дяк інтонує нову пісню. «Залиште тут ваші печалі, тягарі, довіртеся Христу і віддайтеся Йому в опіку», – каже владика Григорій. «Щоб побачити все, треба піднятися над всім», – каже мій сусід по прощі.

Підкорення вершини – це не кінець. Після сходження до підніжжя гори, яке, до речі, давалося значно важче, ніж підняття на гору, на учасників освячення Меморіалу загиблим Героям АТО очікував ще концерт, підготовлений силами учнів Довжанської школи. Господині приготували прочанам грибну юшку, канапки, куліш з м’ясом, спекли пляцки, кожен охочий міг покуштувати цілющої води з криниці біля підніжжя гори Коньової.

В 10.00 почала відправлятися Свята Літургія в церкві, о 12.00 розпочалося підняття на гору Небесної Сотні, біля 16.00 вірні досягли вершини гори, о 17.00 завершилася концертна програма. День Захисника України в Довгому Гірському був насиченим та пам’ятним, осяяним теплом осінньої днини та теплом людських сердець. В прощі пліч-о-пліч йшли воїни та духовенство, представники влади та прості вірні, старі й малі, здорові і хворі. Настоятель місцевої парафії запрошує приїздити сюди групами для сходження на гору, для спільної молитви на стаціях Хресної Дороги.

Один з ініціаторів спорудження Меморіалу Хосе Турчик розповідає автору цих рядків про подальші плани. Ще не всі стації є остаточними, деякі позначає лише хрест, а мають бути каплиці, фігури, біля однієї стації планується спорудження дендрарію, щоб кожен міг посадити своє дерево, каже Хосе Йосипович.

З тремтінням в голосі дякує голова ГО «Всеукраїнське об’єднання учасників АТО» та ГО «Центр снайперів та розвідників «Фенікс» Микола Кобільник всім, хто допомагав, хто будував, хто жертвував час, фінанси, матеріали. Бог поблагословив цей намір, і Меморіал Захисникам України стоїть – на найвищій вершині Дрогобиччини. Освячений, непорушний, на вічну пам’ять тим, хто поклав своє життя на вівтар рідної землі.

Участь в урочистих заходах з нагоди освячення Меморіалу загиблим воїнам АТО та Дня Захисника України взяли голова Дрогобицької районної державної адміністрації Володимир Шутко, голова Дрогобицької районної ради Михайло Сікора, селищний голова Східниці Іван Піляк, секретар Стебницької міської ради Андрій Петруняк, війти кількох сіл, громадські активісти, журналісти, молодь. Дрогобицька РДА забезпечила транспорт для всіх бажаючих побувати на цих урочистостях, автобус був наданий перевізником «Транс-Екіпаж» (керівник Йосип Дяків).

Володимир Ключак, фото Сергія Матійка