У феодальному Дрогобичі жив, а, можливо, й народився, талановитий представник української полемічної літератури архімандрит Києво-Печерської лаври Захарія Копистенський (? – 1627). Його ім’я, називається в «Книзі усопших» дрогобицької церкви Святої Трійці при «поминанії» — дрогобичанина
Десь у кінці XVI – на почакту XVII століть бували в Дрогобичі брати
– вихідці із сусіднього села Тустановичі, теж відомі письменники-полемісти; бував і славетний козацький гетьман
народжений у Кульчицях, що в двадцяти п’яти кілометрах від Дрогобича. Хто на Україні не знає народної пісні про гетьманів Дорошенка (Михайла) й Сагайдачного.
Ой на горі та женці жнуть,
А попід горою, яром-долиною
Козаки йдуть!..
До Дрогобича козаки прийшли під час визвольної війни українського народу проти польсько-шляхетського гніту в 1648 – 1654 роках, яку очолив гетьман Богдан Хмельницький.
Сьогодні мало не в кожній місцевості, в котрій діяли козацькі загони, вам покажуть площу, де Хмельницький раду радив, дуб, під яким він спочивав і до якого прив’язував коня. Було таке дерево і в Дрогобичі, та як у більшості подібних випадків його «історичні заслуги» мнимі.
Богданова булава не сіяла на дрогобицькім вічі, бо сам він прибути сюди не встиг. Коли восени 1648 року козацьке військо отаборилося під Львовом, гетьманові випало там багато «роботи».
Як кіньми обернув – Львів ся і здвигнув;
Як шабельков звив – Львів ся поклонив, — співається в одній колядці.
Лиш невеликий козацький загін із львівського табору вирушив у Карпати, і навряд чи був би наважився штурмувати Дрогобич, куди були стягнуті добре озброєні шляхетські регіменти, якби самі дрогобичани не Запропонували загонові підмогу, й не попросили визволити місто.
«Крулєвске вольне място Дрогобич» (такий церемоніальний титул існував від середини XV століття – від надання містові Магдебурзького права) не пропустило можливості отримати справжню волю! Запрошено козаків з ініціативи райців (радників) Василя Ланковича, Миколи Половецького, лавника Тимофія Михайловича, Яця Пищимухи, Василя Козачка та інших.
Дрогобич у ті часи був укріплений, як легендарний Бич: рів з водою, за ним – земляний вал із парканом. Правда, тепер такий захист мали лише центр (окремо) і костьол (окремо). Центр уже новий, із ратушею, — той, що сьогодні (він почав формуватися в середині XV століття). У XVII столітті стояла вже друга ратуша. Як і перша (дерев’яна), ця (мурована) мала високу вежу, на якій сидів дозорець із трубою, що сповіщав про пожежі чи про наближення ворогів…
«Ходіть, люди, з хат, із поля !
Тут кується краща доля,
Ходіть, люди, порану,
Вибивайтесь з туману !»
кував волю України. Дрогобич гордиться, що був колискою юності такого генія. Сюди Франко прийшов до «нормальної школи» восьмилітнім хлопцем, а вийшовзвідти, закінчивши гімназію, як дев’ятнадцятирічний письменник. Та і живучи у Львові, часто бував тут, називаючи Дрогобич «своїм кутом».
Продовження на часі
Ви володієте цікавішою інформацією на тему, радо розмістимо її на ресурсі,
У Дрогобичі триває поточний ямковий ремонт доріг
Дрогобич повернувся в 5-ку найпрозоріших міст України
Цифровий маркетинг: особливості послуг
УВКБ ООН підтримає проекти з облаштування житла для переселенців у Дрогобичі
У Дрогобичі запрошують долучатись до загальноміської толоки у парку Новонароджених