"Наша команда зробить максимум, щоб ресурс d-nk.com.ua став ДНК нашого краю"
Мы в Fb Мы в Tw  Мы в G+ Мы в Lj RSS стрічка
Будсервіс  

Дрогобиччина — новини краю

Інформаційний портал Дрогобицького району

Видатні краяни

У феодальному Дрогобичі жив, а, можливо, й наро­дився, талановитий представник української полемічної літератури ар­хімандрит Києво-Печерської лаври Захарія Копистенський (? – 1627). Його ім’я, називається в «Книзі усоп­ших» дрогобицької церкви Святої Трійці при «помина­нії» — дрогобичанина

Олександра Копистенського

Олександр Копистенський

Десь у кінці XVI – на почакту XVII століть бували в Дрогобичі брати

Стефан і Лаврентій Зизанії

брати Стефан і Лаврентій Зизанії

– ви­хідці із сусіднього села Тустановичі, теж відомі письменники-полемісти; бував і славетний козацький геть­ман

Петро Конашевич-Сагайдачний

Петро Конашевич-Сагайдачний

народжений у Кульчицях, що в двадцяти п’яти кілометрах від Дрого­бича. Хто на Україні не знає народної пісні про геть­манів Дорошенка (Михайла) й Сагайдачного.

Ой на горі та женці жнуть,
А попід горою, яром-долиною
Козаки йдуть!..

До Дрогобича козаки прийшли під час визвольної війни українського народу проти польсько-шляхетського гніту в 1648 – 1654 роках, яку очолив гетьман Богдан Хмельницький.

Сьогодні мало не в кожній місцевості, в котрій дія­ли козацькі загони, вам покажуть площу, де Хмельни­цький раду радив, дуб, під яким він спочивав і до яко­го прив’язував коня. Було таке дерево і в Дрогобичі, та як у більшості подібних випадків його «історичні за­слуги» мнимі.

Богданова булава не сіяла на дрогобицькім вічі, бо сам він прибути сюди не встиг. Коли восени 1648 року козацьке військо отаборилося під Львовом, гетьманові випало там багато «роботи».

Як кіньми обернув – Львів ся і здвигнув;

Як шабельков звив – Львів ся поклонив, — співається в одній колядці.

Лиш невеликий козацький загін із львівського табо­ру вирушив у Карпати, і навряд чи був би наважився штурмувати Дрогобич, куди були стягнуті добре озбро­єні шляхетські регіменти, якби самі дрогобичани не Запропонували загонові підмогу, й не попросили визво­лити місто.

«Крулєвске вольне място Дрогобич» (такий церемо­ніальний титул існував від середини XV століття – від надання містові Магдебурзького права) не пропустило можливості отримати справжню волю! Запрошено коза­ків з ініціативи райців (радників) Василя Ланковича, Миколи Половецького, лавника Тимофія Михайловича, Яця Пищимухи, Василя Козачка та інших.

Дрогобич у ті часи був укріплений, як легендарний Бич: рів з водою, за ним – земляний вал із парканом. Правда, тепер такий захист мали лише центр (окремо) і костьол (окремо). Центр уже новий, із ратушею, — той, що сьогодні (він почав формуватися в середині XV століття). У XVII столітті стояла вже друга рату­ша. Як і перша (дерев’яна), ця (мурована) мала висо­ку вежу, на якій сидів дозорець із трубою, що сповіщав про пожежі чи про наближення ворогів…

«Ходіть, люди, з хат, із поля !
Тут кується краща доля,
Ходіть, люди, порану,
Вибивайтесь з туману !»

Іван Франко (1856 — 1916)

Іван Якович Франко - видатний Дрогобичанин

кував волю України. Дрогобич гордиться, що був колискою юності такого генія. Сюди Франко прийшов до «нормальної школи» восьмилітнім хлопцем, а вийшовзвідти, закінчивши гімназію, як дев’ятнадцятирічний письменник. Та і живучи у Львові, часто бував тут, називаючи Дрогобич «своїм кутом».

Продовження на часі

 

      Ви володієте цікавішою інформацією на тему, радо розмістимо її на ресурсі,
наша скринька: dnk-office@yandex.ua
Обов'язкові для заповнення - лише поле "Ім'я"

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.