Міністерство освіти України, замість реально покращувати якість навчального процесу, продовжує свої експерименти над нашими дітьми, — Роман Ілик

Навчальний процес в Україні чинне керівництво Міністерства освіти України на чолі з горе-міністром Дмитром Табачником семимильними кроками доводить до абсурду. Чого, наприклад, вартий лише цьогорічний «свіжий» експеримент із моніторингом якості освіти учнів 5-х та 10-х класів.

Так 12 листопада ц.р. українські школи розпочинають проведення моніторингу якості загальної середньої освіти, який відбуватиметься серед усіх учнів 5-х та 10-х класів загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів і форм власності. Триватиме цей процес до 12 грудня ц.р. Відповідне рішення було ухвалено Міністерством освіти ще влітку. Моніторинг якості освіти проводиться у формі тестування. Усього впродовж місяця учні 5-х класів складуть 5 міністерських тестів з математики, української, російської, іноземної мов, а також комбінований тест (Я і Україна / Основи здоров’я). Учні 10-х класів мають пройти моніторинг якості освіти з 12 навчальних предметів та скласти тести з української мови, іноземної мови, історії України, всесвітньої історії, української літератури, геометрії, алгебри, біології, хімії, фізики, географії та технологій.

«Офіційною метою проведення всеукраїнської акції перевірки знань школярів є оцінювання стану системи освіти та отримання об’єктивної інформації про її якість за результатами навчання учнів у початковій та основній школі. Здавалося б, благі наміри. Але! Стало вже недоброю традицією те, що до таких важливих питань Міністерство освіти підходить непрофесійно, необдумано, я б сказав, навіть дуже популістично», — зазначає народний депутат України Роман ІЛИК.

Відповідно до методичних рекомендацій, моніторинг якості загальної середньої освіти проводиться за збірниками завдань для проведення моніторингу, що видані ТОВ «Центр навчально-методичної літератури» і мають відповідну захисну марку. Збірники завдань з кожного навчального предмета складаються з 10 варіантів тестів, які відрізняються складністю, структурою та формою. Друковані версії збірників завдань уже реалізуються підприємством на книжковому ринку. Незважаючи на це, електронні версії цих збірників завдань моніторингу якості освіти будуть розміщені Міністерством освіти лише за 2 дні до визначеного графіком терміну проведення моніторингу. У Міносвіти наголошують, що кожен учень має виконувати тести на бланках відповідей, які можна використовувати з офіційних збірників матеріалів або роздруковувати із електронних версій. Оскільки передбачена комп’ютерна обробка бланків, їх ксерокопіювання не дозволяється.

Адміністрації загальноосвітніх навчальних закладів у день проведення моніторингу мають перебудувати навчально-виховний процес у школах. Організацію виконання учнями тестів моніторингу якості освіти покладено на вчителів, які викладають даний навчальний предмет у 5-х та/або 10-х класах. Роботи учнів 5-х класів перевірятимуть учителі початкової школи. У загальноосвітніх навчальних закладах ІІ-ІІІ ступенів роботи учнів 5-х класів перевіряють учителі, які викладають даний навчальний предмет у 5-х класах або організовують виконання тестів. Роботи учнів 10-х класів перевіряють учителі відповідного предмета.

«Стосовно цього моніторингу, який радше можна назвати черговим експериментом над дітьми, виникає ціла низка запитань. По-перше, і після четвертого, і після дев’ятого класу учні складають державну підсумкову атестацію. Оцінювання відбувається тими ж вчителями, за завданнями того ж міністерства. То навіщо через півроку ще раз оцінювати «результати навчання учнів у початковій та основній школі» (адже саме так звучить офіційна мета моніторингу), тобто повторювати ті самі кроки, додатково навантажуючи і дітей і педагогів? Крім того, з рамок такого «оцінювання» випадає частина дев’ятикласників, які не пішли у 10-й клас, а обрали інші навчальні заклади – коледжі, ПТУ. Про них забули? Чи їхні знання нікого вже не цікавлять? Оскільки оцінювання робіт, які писатимуть учні під час моніторингу, будуть виконувати ті самі вчителі що й проводили ДПА, то сподіватися на більшу об’єктивність під час оцінювання знань порівняно з ДПА – даремно.

Наступне: хто повинен платити за збірники завдань ТОВ «Центр навчально-методичної літератури»? Школа? Батьки? Згідно з Конституцією України, середня освіта в нашій державі безкоштовна. Хто є власником вищезгаданого збірника завдань? На ці питання мала б давати відповідь прокуратура та антимонопольний комітет. Фінансове забезпечення на проведення моніторингу в школах відсутнє. Школи самостійно повинні забезпечити учнів матеріалами для проведення моніторингу. Тобто або централізовано закупити збірники завдань, або самостійно розмножити їх. Оскільки фінанси не виділені, то, щоб закупити збірники, потрібно збирати кошти у батьків, що є грубим порушенням антикорупційного законодавства. Дуже багато питань виникає і при самостійному тиражуванні завдань. Звідки взяти гроші на папір, фарбу? Знову з батьків? Ще в гіршому становищі знаходяться сільські школи, адже далеко не в кожній з них є Інтернет та оргтехніка для тиражування бланків формату А-3.

Цікавим питанням, на яке до сих пір Міністерство не надало відповідей, є те, хто оплатить працю вчителів, задіяних в моніторингу. Дивно, що з цього приводу досі мовчать профспілки, які мали б виступити на захист педагогів. Адже ця робота не передбачена навчальними планами та посадовими інструкціями – зокрема, вчитель молодших класів не повинен перевіряти роботи п’ятикласників, а будь-яка робота повинна оплачуватися.

Ще одне: згідно з методичними рекомендаціями МОН, впродовж першого семестру п’ятикласникам не виставляють оцінок. А моніторинг – це хіба не оцінювання? Чому МОН не послідовний у своїх діях?

І насамкінець: якщо моніторинг проводять – то це комусь потрібно. Але чи потрібно це нам? Чи довго чинне Міністерство, замість забезпечити якісний навчальний процес, добровільно-примусово змушуватиме наших дітей брати участь в своїх непрофесійних експериментах? Будь-яку добру ідею вони зводять нанівець, а сама система освіти в Україні семимильними кроками зводиться до абсурду. Про це сьогодні говорять усі – і педагоги, і батьки учнів. Виглядає на те, що програма деінтелектуалізації нації запущена не лише в систему вищої начальної освіти, а й початкової та середньої школи. А це – велика загроза для усього українського суспільства, його потенціалу,» — підкреслив Роман ІЛИК.