66-річна чемпіонка світу Лариса Лабарткава за добу пробула понад 144 кілометри

Тріумфом українки Лариси Лабарткави закінчився відкритий чемпіонат Польщі з цілодобового бігу. 66-річна бігунка за добу(!) подолала 144 кілометри та 148 метрів.
Із цим показником представниця України здобула золоту медаль у віковій групі понад 60 років.

— Ми вийшли на старт о десятій ранку, — каже нам унікальна чемпіонка, — і закінчили забіг о десятій ранку наступного дня. Згідно з правилами, чемпіонкою стає та спортсменка, яка за 24 години подолає найбільшу відстань. Правила дозволяють робити необмежену кількість зупинок.

Тая зупинялася тільки на технічні перерви. Можна сказати, що 24 години провела в русі. Навіть коли перекушувала, то не зупинялася, а ішла пішки. Коли ти зробиш тривалу паузу, то після того організму важче призвичаїтися до великого навантаження. Особливо вночі, коли організм потребує сну. Тому навіть уночі я зовсім не відпочивала.
За добу пробігла понад 144 кілометри. Це нормальний показник з огляду на те, що тиждень перед тим я брала участь у цілодобовому бігу у Вінниці. За тиждень змогла відновити організм і поліпшити попередній результат. До того ж я дуже важко їхала до Польщі, провела ніч в автобусі, а останні 20 кілометрів до містечка Лисе добиралася автостопом. І приїхала на змагання лише за півтори години до старту.

— Як ваш організм витримує таке навантаження?

Мій організм звик до ще більшого навантаження. Торік я взяла участь у дводобовому бігу. За дві доби пробігла 239 кілометрів і стала чемпіонкою світу. Мій рекорд не можуть побити навіть молоді українські спортсменки.

— Що кажуть медики? Невже такі випробування не шкодять здоров’ю?

А я не знаю відповіді на це питання, бо не спілкуюся з лікарями. Я до них звертаюся лише перед змаганнями, щоб отримати довідку про те, що цілком здорова. Відвідини лікарень нині недешеві, ліки в аптеці також дорогі. Тому я не хочу мати справи з лікарями. І біг мені допомагає оминати лікарні та аптеки.

— Скільки років ви бігаєте?

До 55 років я взагалі не займалася бігом. Усе життя попрацювала інженером-технологом. У 55-річ- ному віці почали вилазити болячки. Мене боліли ноги, мала проблеми з диханням. Переді мною був вибір: або лікарі, або біг. Я вибрала другий варіант. Тепер не шкодую, бо за десять років жодного разу не була в аптеці.

— У якому режимі ви тренуєтеся?

П’ять разів на тиждень. Двічі відвідую тренажерний зал і тричі бігаю. Мені вистачає години бігу для підтримання тонусу, — відповідає Лариса Лабарткава. — І цей режим дає мені змогу тричі на рік брати участь у цілодобовому бігу. Ось так і живу вже одинадцять років. У найбільшому виграші від бігу мій внутрішній стан. Я просто задоволена життям. Від бігу мій настрій поліпшується. І це найголовніше.

— Цікаво, ви харчуєтеся по-особливому?

Ні, де ж українська пенсіонерка має гроші на особливе харчування?! У мене троє онуків, треба їм допомогти. Важкі часи… Кажуть, що м’ясо додає сили бігунам. А я перемагаю і без м’яса. Не можу собі дозволити і натуральні соки. Одне слово, харчуюся так, як усі українські пенсіонери.

— А як же вітаміни, препарати, що підтримують роботу серця?

Обходжуся також без вітамінів і без препаратів. Слава Богу, моє серце здорове і витримує величезні навантаження. Я могла б бігти ще швидше і довше, та не можу дозволити собі придбати кросівки за тисячу гривень. Іду на секонд-хенд і купую взуття за сотню гривень. Воно незручне, ноги натираю до мозолів, зашиваю його, заклеюю, зате півроку можу бігати і все одно перемагаю. Навіть молодих!

Олег ЗУБАРУК