Виступаючи на міжнародній конференції «Польща-Україна: кроки до зближення», що відбулася 21-22 серпня у Островцу Свєнтокшижському, я відверто сказав, що як на мене, Мінські домовленості через їх представництво сторін, є профанацією вирішення проблем повернення Криму та завершення війни. Яку наші найвищі очільники лукаво назвали «АТО». Після сесії до мене підійшов пан Збишек, він приїхав до Островця із США, де працює вже понад 20 років. Розговорилися про спільну історію. Зокрема, згадали, як формувалися мирні домовленості Російської імперії та Польщі.
Свого часу Реч Посполита перемагала Росію. На престолі імперії опинився Лжедмитрій та Марія Мнишек, розумна та вольова жінка-політик. Було здійснено анексію ( тоді такого виразу ще не існувало, доречно було б сказати «захоплення» або «окупація», — О. М.) чернігівських та смоленських земель. Однак вже наступної воєнної кампанії 1654-57 р.р. Росія домоглася певних успіхів і війна закінчилася Андрусівським перемир’ям. А там вже імперські амбіції дали себе знати, як кажуть «по повній»!. За умовами цих «мирних домовленостей» до Росії відійшли не лише смоленські та чернігівські землі, але й уся Лівобережна Україна! Та на цьому пожирання Польщі Російською імперією не закінчилося. Ще через століття три Петербуржські конвенції ( 1772 1793, 1795 р.р.) розшматували Польщу між Росією, Прусією та Австро-Угорщиною. Але це не завадило свого часу тій же Росії під час війни зі Швецією мати військовий союз із Польщею та розірвати всі домовленості із українським козацтвом. … Відмова Росії вивести свої війська з Польщі стала причиною ще однієї війни: російсько-турецької ( 1768-1774 р.р. ). Петро 1 потрапив у турецький полон…
Тож варто замислитися, що завжди стояло за так званими «мирними домовленостями» із Російською імперією. Бажання виграти час аби зібратися з силами і стати ненаситними загарбниками. Так було і з Кримом. Тут варто зробити невеличний історичний екскурс.
Розшифровуючи герб імперії російські історики наголошували, що це двоголовий орел, який дивиться на Азію та Європу одночасно. І ні пари з уст, звідки ж він взявся, отой птах, на державному гербі Росії. Його потім затято ролзчленовували більшовики. І ось тут з’являється кримський слід орла. Кримська гілка Гаврасів, засновники якої були представлені при дворі Великого князя московського наприкінці чотирнадцятого століття були з роду Мангунів. В геральдиці мангунських кримських князів було зображення двоголового орла, що свідчило про їх причетність до Палеологів, — останньої імператорської династії Візантії. Відтак, шлюб Івана ІІІ та царівни з роду Палеологів дав привід зробити двоголового орла символом Московського князівства. Згодом, нічтоже сумнящеся, орел «перелетів» на всі штандарти Російської імперії. А Крим став заповідною мрією російських царів. Стратегічне значення Криму у всі часи важко переоцінити. Про це свідчить війна 1854-56 р.р. між Росією та воєнним блоком Англія-Франція-Туреччина. Напередодні війни російський цар Ніколай І заявив, що має під ту війну мільйон багнетів. Може мати два. А якщо забракне, то приведе й три мільйони. Багнети виявилися із давньою іржею… Армія союзників, що була в п’ять разів меншою від російської, вщент розгромила росіян. Севастополь здали, а всі російські кораблі затопили. Цього разу мирна домовленість зганьбила Росію, — ій заборонялося мати флот у Чорному морі. Вихід російським кораблям у Середземне море був закритий. Росія програла війну через застаріле озброєння, мародерство постачальників та відсутність новітніх підходів ведення воєнних операцій.
Потрібно віддати належне царю Ніколаю І. Він одразу розпочав дієві реформи: у судочинстві ( насамперед, покарав тих, хто наживався на війні, — О,М,), армії та поліції. Терміново будувалася залізниця у напрямках на Кавказ та Крим. Постало унікальне місто Харків. Створювався не менш унікальний проект, — Донбас. Туди засилали не лише каторжан та злочинців, але й таланових інженерів, вчених та винахідників. Південною Пальмірою розквітла Одеса, третє по чисельності населення місто Російської імперії. Одеса стала столицею Новоросії… А в Севастополь знову завели надпотужний та сучасний військовий флот.
Пишу ці рядки і думаю, яку історію вивчали ВСІ наші президенти? Чи читали вони ще якусь літературу, окрім рекомендованої шкільним курсом радянського міносвіти? Бо недаремно стверджують: якщо не вивчаєш досвіду минулого, то не матимеш жодних шансів на успіх у майбутньому. Це, насамперед, стосується намірів та дій наших найвищих очільників у царині відновлення миру в країні, її цілістності та, зрештою, започаткування хоч якихось дієвих реформ. А не парадного лицемірства на день Незалежності чи показушного прийняття присяги поліцейського батальйону у Одесі. Ми, українці, поляки та росіяни, маємо тісно повязану спільну історію. З якої кожен із нас може винести уроки успіхів та досягнень. Уроки, що несуть порозуміння та примирення у майбутньому. Незалежно від того, який «цар» сидить сьогодні на престолі. Бо царі та президенти приходять і відходять, хто з почестями, а хто і з ганьбою. МИ залишаємося.
Олександр Магльона
Ви володієте цікавішою інформацією на тему, радо розмістимо її на ресурсі,
У Дрогобичі триває поточний ямковий ремонт доріг
Дрогобич повернувся в 5-ку найпрозоріших міст України
Цифровий маркетинг: особливості послуг
УВКБ ООН підтримає проекти з облаштування житла для переселенців у Дрогобичі
У Дрогобичі запрошують долучатись до загальноміської толоки у парку Новонароджених