31 січня у малій конференц-залі Дрогобицької РДА відбулося засідання круглого столу за участі науковців, політиків, громадських активістів та підприємцівСподіваюся, що представники мас-медіа, які також були присутніми на цьому заході, більш детально опишуть всі його перипетії. Особисто у автора цих рядків відчуття двояке: влада на місцях залишилася десь в минулому, коли все вирішувалося за відповідними вказівками, постановами та інструкціями. Тому, мабуть, не знає, не розуміє, а значить і не може реагувати на виклики сьогодення. На жаль. Також зовсім не помітно, що представники ОМС якимось чином дослухаються до громадськості та долучають її до вирішення нагальних проблем. А їх чимало. Ось одна з них, що незабаром потребуватиме не тільки певних зусиль владців та територіальних громад, але й визначить «вузькі місця» самоврядування та децентралізації влади.
Йдеться про просування законопроекту №0915 «Про добровільне об‘єднання територіальних громад», який готується до другого читання у Верховній Раді України. Саме цей законопроект викликав неабияку бурхливу дискусію щодо того, яким чином треба об’єднувати сільські громади. Байдужих немає: сперечаються нардепи, громадські лідери, журналісти, експертне середовище країни. І є чого. Позаяк запропоновано положення про перспективний план об’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст, яке, за цим законопроектом має розроблятися обласними державними адміністраціями та затверджуватися Кабінетом Міністрів України.
При цьому, стаття 12 передбачає існування єдиного загальнодержавного варіанту об’єднання. Голосу громади в цій законодавчій ініціативі і близько не чутно. Все, як за часів екс-Союзу: «Нам тут, наверху видніше, чим десь там, у якомусь селі…». Забули пани та підпанки, що колись вийшли вони із сіл, — Малої Батьківщини. Тож і велику Батьківщину формують без особливої пошани. Саме тому урядовці не планують долучати до процесу об’єдання громад ані громадські ради при органах місцевої влади, ані органи самоорганізації населення, ані громадські організації. Про це свідчить той факт, що редакції законопроекту від 14.08.2014 було вказано: «…члени територіальної громади в порядку місцевої ініціативи». Тепер, у новій редакції, немає жодної згадки про місцеву ініціативу…
Експерти наполягають на тім, що рішення про об’єднання громади мають приймати тільки на місцевих референдумах. Законодавчої бази про місцеві референдуми… немає. Натомість мусується питання про внесення зміни до статті 6 Закону України «Про місцеве самоврядування» і взагалі вилучення з неї згадування про місцевий референдум. Її, цієї норми, також не було в сусідній Польщі, але там дуже швидко цю проблему вирішили, в тім числі й через впровадження місцевих регуляторних актів. До речі, коли я на круглому столі сказав, що величезні кошти тимчасових трудових заробітчан-дрогобичан можна влити в економіку регіону (саме через впровадження відповідних РА) то почув від одного посадовця, що регуляторні акти… обмежують права людини. Мабуть недурні поляки добре знали, як «обмежити» ці права і тому досягли такого успіху у реформах?
Як отримати від влади, що мислить такими управлінськими категоріями, реальні повноваження та ресурси для самостійного вирішення сільськими громадами питань місцевого значення., -питання риторичне.
Ба, більш того, реформа не зменшує конфронтацію у суспільстві, а навпаки, суттєво зіштовхує інтереси сторін. Щоденно спостерігаємо, як уряд «реформатора» Яценюка хоче все контролювати та планувати. Кажуть, що надалі не хочуть «годувати» дотаціями безперспективні села. Але немає й більш менш об’єктивної та повної картини: яким громадам нагально необхідні бюджетні кошти на розвиток. Панує принцип: кому захочу, — тому й дам. Що вже й говорити про сумнівну прогнозованість досягнутого ефекту від такого явно ручного управління.
Маємо іншу сторону, — зневірених та переважно бідних селян, що на власній шкірі відчули невігластво владних рішень щодо покращення «якості життя селян». Село ж сьогодні, на жаль, малоресурсне і в фінансових питаннях і в інтелектуальних проривах. Ну хіба що великі здібності якраз у цій ситуації проявлять деякі сільські голови, що роками звикли до такого собі місцевого «князівства». Саме вони можуть чинити найбільший спротив будь-яким спробам об’єднання тергромад. Це, як не прикро, шлях конфліктів, пряме ігнорування реформ та виникнення значного соціального напруженню серед селян. В тому числі й Франкового краю.
Чи знають сьогодні наші селяни про ці урядові ініціативи? На жаль, ствердної відповіді немає. Тож ніхто, окрім невеликої групи посадовців, сьогодні не відає, що ця ініціатива дасть простим людям, які ризики та загрози виникнуть під час її впровадження. Чи на ділі буде ота децентралізація влади.? І чи на 24 році незалежності селяни відчують себе справжніми носіями влади, — Сувереном, як пишеться у Конституції.? Про це сьогодні мають відверто та чесно говорити і наші владні очільники на місцях і небайдужі громадяни і представники мас-медіа ( акули пера та вовки клавіатури). Бо справа у нас спільна, як і Батьківщина. І Мала і велика.
Олександр Магльона
Ви володієте цікавішою інформацією на тему, радо розмістимо її на ресурсі,
У Дрогобичі триває поточний ямковий ремонт доріг
Дрогобич повернувся в 5-ку найпрозоріших міст України
Цифровий маркетинг: особливості послуг
УВКБ ООН підтримає проекти з облаштування житла для переселенців у Дрогобичі
У Дрогобичі запрошують долучатись до загальноміської толоки у парку Новонароджених