Волейболіст зі Стебника не повернувся в Україну після матчу в Бельгії - ЗМІ
В боях за Україну загинув Яськів Андрій з Борислава
В Меденичах знайшли у водоймі мертвого чоловіка (Фото)
13 га лісу біля Дрогобича повернуто у державну власність
Зустріч полеглого Героя Петра Кобриновича з Дрогобича відбудеться 22 листопада
Запитаймо себе: «З чим у дитинстві асоціювалося Різдво?». Відповідь буде очевидною — із дзвінкоголосими колядками, ялинковими вогниками, власноруч зробленими прикрасами та іграшками. А ще – подарунками! Не дорогими та цінними, але надзвичайно бажаними, позаяк очікуваними майже вічність – цілий рік.
Християнський зміст Різдва історично пов’язаний із подарунками. Для малечі та нужденних. Для дітей це був урок: втілення Бога дарує всім людям визволення від гріха і смерті. Радість від подарунків таким чином ототожнювалася з радістю його чудес. І діти і найбідніші усвідомлювали, що Бог прийшов до них, бо сам народився не у комфортну палаці, а в убогому хліві. Тому закономірність цього явища першими зрозуміли та усвідомили не мудреці, а прості пастухи.
Автор першого вертепу, проповідник бідності святий Франциск Ассизький, навічно унаочнив, з якої бідності прийшов порятунок світу. Справжня різдвяна радість приходила до пересічних мирян різдвяними піснями та розповідями, історіями про бідних людей. І ця віковічна християнська традиція стала кісткою у горлі зростанню нестримного хижацького споживання у суспільстві. Ось тут і раптово появився так званий Різдвяний Дід. Нещодавно прочитав роман Умберто Еко «Ім’я Рози» і був щиро вражений, як точно цю ситуацію описав талановитий автор. Він стверджує, що ніщо так не принижує і не знищує релігійність та віру, як сміховинність. Бо якщо Різдво репрезентують напівп’яні мужики у чудернацькому вбранні, то це повністю нівелює серйозний зміст свята. А суспільство ще й зробило цих невігласів-клоунів такими собі поштарями із міхами подарунків для своїх чад. І у тих міхах не подарунки обездоленим, а розкоші для обраних: від ювелірних прикрас і до автівок, яхт та маєтків.
Так, традицію «дідаріздва» взяли на озброєння політики. Вони теж під час виборів стають «доброчинцями», купуючи голоси виборців гречкою, олією чи дешевими овочами. Вони теж вживають спиртне, але не для зігріву, а щоби «залити очі», схвалюючи, як змовники, посеред ночі бюджет «під себе та хотєлки». Зараз спостерігаємо ключові подразники для невпинного споживання, святкової закупівлі. Це – море бездарної реклами, вогнів на голих деревах, тисячі знищених вмить ялинок. Все, як у собаки Павлова – починає виділятися слина від нестримної тяги до «святкового» споживання. І це не має жодного відношення до вікових християнських традицій!
Бо зовсім по-іншому це свято зустрічали прості християни. Час Адвенту вважався строгим постом. І це був час радісного очікування та готування до святкування Різдва. А ще — час для роздумів про прийдешнє друге пришестя Христа. У першу неділю запалювали лише одну свічку, а незадовго до Різдва – чотири. Жодних кричущих ілюмінацій та невгамовного галасливого «праздникування», після якого печінка та підшлункова залоза відмовлялися виконувати свої властиві функції. Ялинка появлялася на самий Святвечір, у сяйві свічок та з довгоочікуваними солодощами для малечі. До християнського Двунадесятого свята ретельно готувалися у кожній родині, читаючи глибокодумні та повчальні історії, оповідання та перекази, лунали благочестиві молитви. А які зворушливі співанки тоді лунали солов’їною мовою! Ці пісні одразу запам’ятовували діти. Потім діти цих дітей, їх онуки…
Як це не гірко, але ці християнські традиції сьогодні зникають навіть у дуже набожних родинах. Тиху молитву пригнічує-забиває гамір «чорної п’ятниці», нав’язливий чужоземний шансон, схиблена на сексі цинічна реклама. З найбільших сцен лунає бездарний спів бізнесмена від культури Михайла Поплавського, на фоні сотень напівоголених дівчат. А чого вартують «різдвяні ярмарки», на яких і «наливають і закусити дають»! Ось так, крок за кроком, Різдво невблаганно втрачає свій екзистенційний сенс/зміст. Натомість починає панувати безглузда «статистика»: цьогоріч українці витратили на «свята» на стільки-то більше грошей, аніж минулоріч! Це буцімто має свідчити, що ми з вами, шановні співвітчизники, стали за рік заможнішими, хоча й знаємо, що всі продуктові товари здорожчали на 20 відсотків…
І насамкінець. «Затирання» християнських традицій перегукується зі спробами владців та політиків переписувати історію. Як правило, під кожного наступного президента країни. При цьому вони, починаючи з гаранта, не лише вранці наступного дня забувають про свої обіцянки та зобов’язання, але й те, звідки вони походять, якої віри та моральних принципів їх навчили предки. Це мені особисто нагадує відомий досить цинічний жарт Конрада Аденауера: «Що мені за діло до моїх вчорашніх балачок?». Тому я й не сприймаю, як і переважна більшість тверезомислячих людей балаканину Петра Порошенка про «армію, мову та віру». Особливо – віру. Бо прочитав у Людвіга Фейєрбаха наступне: «Справжніми атеїстами є сьогодні християни, які стверджують, що вірять у Бога, але живуть так, ніби його не існує, ці християни більше не вірять у доброту, справедливість, любов, тобто, у все, що визначає Бога». Читав ці рядки і бачив перед собою обличчя порошенків-гройсманів-луценків-пашинських-турчинових і ще дуже-дуже багато інших владців різного штибу.
P.S. Бюджетом -2019 року кнопконатискачі у ВРУ надали Петру Порошенку мільярд(!!!) гривень для його подарункового президентського фонду, делегувавши добродію під вибори функції святмиколая-дідамороза-сантаклауса. Ось така, ще одна реконструкція Різдва.
Олександр Магльона
Ви володієте цікавішою інформацією на тему, радо розмістимо її на ресурсі,
