Недавно трускавчани обрали нового міського голову Андрія Кульчинського. Про те, що йому програє Р. Козир, знало багато людей.

В літературі все просто. Щоб вивести на чисту воду вади і «схеми» своїх нікчемних сучасників, Джонатан Свіфт розсунув рамки свого нудного містечка і відсилаючи свого Гуллівера по черзі то до ліліпутів, то до велетнів, написав свою невмирущу книгу, в якій мовою гіперболи і сарказму задовільнив свій гнів і презирство до обивателів та міських комбінаторів.

В літературі все просто. В житті – теж. Недавно трускавчани обрали нового міського голову Андрія Кульчинського. Про те, що йому програє Р. Козир, знало багато людей. Лише не вірив сам Козир. Самовпевненість згубила не одну людину, особливо коли стоїть питання влади. Чому сталося так, що Р. Козир став лише третім в забігу на посаду міського голови, та ще й з великим відривом?

Досить дивно було бачити в когорті Козира пана Євгена Юника, який ще на минулих виборах був йому опонентом. Можливо, савєтнікі-таваріщі Козира Павел Мєзєрін та Дмітрій Пєрєвязкін розраховували на електорат Юника. Та «спеціалісти» прорахувалися. Мабуть, забули про масове скорочення в ЗАТ «Трускавецькурорті», де саме працює Юник, який не виступив на захист своїх колег.

А ще чи мав Р. Козир свою справжню команду? Його соратники один за одним через чвари змушені були піти. Хтось по своїй волі, хтось ні. А скільки було скандалів, скільки відкритих кримінальних справ, які так і не дійшли до свого логічного завершення.

Можна п. Козиру нагадати некоректні вислови на адресу волонтерів, конфлікт з АТОвцями та спроби закрити бібліотеку. Це речі, що не роблять йому честі.

Окрема тема – трускавецьке радіо та газета «Джерела Трускавця». «Хоч би тітка вмерла чи сталася якась пожежа, а то щось нудно» – так міркував один із чеховських героїв… Однотональність і дифірамби трускавецьких радіо та газети по відношенню до свого патрона нагадують дифірамби радянських газет партійним вождям. Нудно і просто як чеховські історії.

В 2010 році трускавчани проголосували за людину, яка так і не зрозуміла, що керувати фірмою «Арко» – це одне, а бути міським головою – це інше. Міський голова – це слуга своєї громади, а підлеглі службовці повинні не боятися, а поважати голову. І тоді буде позитивний результат.

Я недаремно на початку своєї статті згадав автора книги «Подорожі Гуллівера» Джонатана Свіфта. Напевно, Р. Козир відчув себе таким собі Гуллівером, а трускавчан мав за ліліпутів.

Трускавчани вибрали нового мера. Бажаю пану Андрію не ставати на граблі свого попередника. Зрадивши виборцям – зрадиш собі.

Євген Бродзінський