«Вільна преса – страж свободи; преса пов’язана – її бич». М.Робеспьєр
Всесвітній день свободи преси відзначається щорічно 3 травня з 1992 року з ініціативи представників незалежної преси країн Африки. Саме цього дня 1991 року в столиці Намібії представники незалежної преси країн Африки прийняли “Віндхукську декларацію”, у якій містився заклик до урядів держав світу забезпечувати свободу преси та її демократичний характер. У декларації підкреслювалося, що найважливішою складовою частиною будь-якого демократичного суспільства є вільна, плюралістична й незалежна преса. 1993 року Генеральна Асамблея ООН прийняла рішення проголосити 3 травня Всесвітнім днем преси.
«Цей день свободи преси є чудовою нагодою свідомим громадянам суспільства надати реальну підтримку засобам масової інформації, зробивши свій внесок справу розвитку демократії. Таким чином можна подякувати за мужність і рішучість журналістам, які ведуть запеклу боротьбу проти ризику й відвертого насильства, прагнучи реалізувати своє право на пошук і обнародування правдивої інформації. Необхідно віддати належне тій вирішальній ролі, що відіграють засоби масової інформації у справі розвитку демократії й ефективного державного управління. Точне, коректне та професійне інформування про те, що трапилося, найчастіше є для суспільства єдиним шляхом боротьби з корупцією, зловживанням владою, антисемітизмом, міжнародними конфліктами й іншими численними негативними явищами світового масштабу. Всесвітній день свободи преси покликаний нагадати суспільству, що журналісти, виконуючи свою місію, залежать лише від читача й телеглядача, і що тиск з боку влади просто неприпустимий. Цензура, створення перешкод для обміну інформацією, залякування та пряме втручання в діяльність преси є загрозою демократії, розвитку та загальній безпеці» – говорять представники незалежних мас-медіа.
.… 2014 року було вбито 3 журналісти і 2 блогери в зоні АТО у зв’язку із професійною діяльністю, а кожні 5 днів у світі вбивають одного журналіста. Без коментарів.
Інші представники ( саме ЗМІ – О.М.) чекають на своє «професійне» свято – день журналіста, який відмічають 6 червня. Це свято, – ініціатива чиновників, редакторів газет і журналів, яку свого часу підтримав президент України Леонід Кравчук, започаткувавши в 1994 році щорічне професійне свято працівників засобів масової інформації України. Кажуть, як корабель назвеш, так він і попливе. Ніхто нічого не видумував, – були ЗМІ прокомпартійні, стали ЗМІ провладні. Бо воно ж так і зветься – засіб масової інформації. Принцип ніпелю – все «продувається» лише в одну сторону, в одному напрямку. Для кого в потрібному «напрямку»,- читачеві зрозуміло. Логічно, що. українська влада напередодні 6 червня нагороджує насамперед лояльних до себе представників ЗМІ, відмічає різноманітними дарунками та цяцьками «за заслуги». А ще присвоює звання “Заслужений журналіст України” людям, які з року в рік, не залежно від того, хто при владі, пишуть хвалебні оди владцям та ще пасквілі на опонентів.
Якось один знайомий журналіст запитав автора цих рядків, чому міська влада не вітає редакцію НГ з цим святом та не запрошує на щорічні гостини та нагородження. Навіть на сайті міської ради не вказано координати та контактна інформація про газету «Нові Горизонти». Мовляв, є така газета, але що і де, – здогадайтеся самі. І чому я не погодився на ініціативу щодо подання на присвоєння звання «Заслужений журналіст України» до свого ювілею? Ну що на таке скажеш. Горді тим , що ця влада ніколи не зможе нав’язати нам свої нагороди та відзнаки, бо є нещирою, не доброчесною та такою, що не має жодного морального права одноосібно вирішувати, хто « чесний», а хто «почесний» журналіст. А ще, для мене не байдуже, хто з чиновників в Ратуші підписував би оте подання, бо декому з них я свідомо не подаю руки. Зокрема, абсолютно не уявляю, як оте подання підписував би негідник Євген Шильник, посадовець, впійманий на хабарі. Про недоброчесність якого я свого часу відповідально писав на шпальтах газети «Нові Горизонти».
… «Стосовно професійності самих журналістів, спостерігається порушення таких трьох стандартів – стандарт балансу думок, стандарт повноти інформації, стандарт відокремлення фактів від коментарів. Зростає кількість замовчуваних тем (сюди входять теми різних акцій протесту; теми пов’язані із свободою слова та порушенням прав журналістів; зниження добробуту українського населення та підвищення цін, порушення соціальних стандартів; силові дії проти громадян, інформація, що пов’язана із діями новоствореної коаліції та заявами опозиції. Ефіри політичних ток-шоу часто використовуються у пропагандистських цілях, але є певна відмінність у можливостях влади і опозиції.» – заявляють незалежні експерти.
На порозі вирішальної виборчої кампанії для цієї, теж новообраної влади, як ніколи буде відслідковуватися намагання колишнього бандитського режиму будь-якими засобами вплинути на перебіг виборів та власне процес голосування. В тім числі через куплених-перекуплених журналістів. Вже сьогодні з деяких публікацій місцевих акул та шакалів клавіатури стирчать вуха їх справжніх господарів, – старих та новоявлених олігархів, які ще вчора товклися на Майдані, а сьогодні ніяк не нажеруться з владної годівниці. Тож, якщо з розумом, а не з надією на «шарові» сто гривень, обирати НОВУ ВЛАДУ, то жодні «чесні та почесні» журналісти не заведуть нас на манівці.
Олександр Магльона
