Як позбутися владців клептоманів

Всі статті

«За кожним великим статком ховається злочин» — аксіома Бальзака

Двадцять чотири роки поспіль мою країну поїдає ненажерливий вірус. Він зветься «клептоманія влади». Кажуть, що клептоманія, як нестримне прагнення людини щось вкрасти, виліковна хвороба. І нею хворіють начебто переважно небідні люди. Там, у закордонні, час від часу виникають локальні скандали навколо знаменитостей, що були впіймані на крадіжках у маркетах: хтось поцупив запальничку за 50 центів, хтось дешеве люстерко і т. ін.. Якщо впійманий визнає, що він має нахил до клептоманії, то йому не загрожує покарання, навпаки, таку особу лікують, — сеансами гіпнозу, співбесідами з психологами. І лишень немає жодного рецепту чи способу дієвого лікування приступів клептоманії у «наших рідних» владців. Поки що.

Ця хвороба має свою історію. Пам’ятаєте, як щиро дивувався президент України Леонід Кравчук, коли його запитали журналісти: звідкіля у його сина появилися «зароблені» 300 тисяч дойчмарок? Тоді пан Леонід, як він це майстерно вміє, здуркував, мовляв, дякую за інформацію, не знав, що у мого сина є такий підприємницький хист… Другий Леонід, теж президент, не морочився із поясненнями, «откуда у старушкі драгоценності», — запровадив данину із злодіїв, що самі себе назвали олігархами. Панував досхочу, про всяк випадок збудував, завдяки Григорію Кирпі, розкішну віллу на подарованих йому Путіним 6 гектарах лісу у примосковському мисливському угідді Завидово. Навзаєм надав другу Вові 300 гектарів заповідного лісу у Криму ( чи не за оті втрачені гектари відбулася окупація Криму?- О.М.). Нездара, «знавець» Трипільскої культури добродій Ющенко перевершив усі рекорди клептоманії, — звів найбагатших злодіїв у благодійний фонд, який, звісна річ, очолила його донька Віталіна. А його заокеанська дружина, яка свого часу фотографувалася у нацистському привітанні «хайль», майстерно обідрала пів країни під шахрайський проект «Лікарня майбутнього», який і досі не розслідується правоохоронцями. Ющенко запам’ятався киянам на «блошиних ринках» тим, що купував для себе різне начиння з народних промислів за долари США, якими розраховувався його водій, що йшов позаду шефа. Президент-втікач Янукович віддячився йому та Кравчуку за «мовчання ягнят», подарувавши бідакам щорічну «президентську стипендію» у розмірі по 30 мільйонів гривень. Це в 15 разів більше аніж річний бюджет міста гірників Стебника! За ці кошти можна було б відновити виробництва «Полімінералу» та видобуток унікального озокериту в місті Бориславі. Чи скасував ці огидні «стипендії» президент Петро Порошенко, — автору невідомо.

Чому сьогодні в країні процвітають їх банки, підприємства, перепродується майно, розблоковуються рахунки etc.etc…? Як і нікому незрозуміле бізнес процвітання президента Порошенка у країні агресорі Росії та окупованому Криму…

Бандитську клептоманію «Янукович і сини» не варто описувати, бо про це сьогодні знають і в найменших селах. Правда, ніхто з «маленьких українців» ( недолуге та зневажливе визначення п. Ющенка- О.М.) і досі не второпає, як, вже за «нашої» влади, ці цинічні грабіжники виїхали з країни із награбованим? Чому сьогодні в країні процвітають їх банки, підприємства, перепродується майно, розблоковуються рахунки etc.etc…? Як і нікому незрозуміле бізнес процвітання президента Порошенка у країні агресорі Росії та окупованому Криму…

Чим же «душу заспокоює» сьогоднішня влада? Під час виборів було досить гасел про люстрацію та зняття депутатської недоторканості. Що маємо на ділі? Прийнятий нашвидкуруч, «під вибори», закон про люстрацію порушує права та свободи людини. У ньому стільки шпарин для різношерстних негідників, що в них і слон гопака затанцює. «Цей Закон про люстрацію необхідно доопрацювати, а вже потім застосовувати. Це поганий закон»,- нещодавно категорично заявив Голова Венеціанської комісії пан Джанні Букіккіо на зустрічі з Президентом Петром Порошенком. Той люб’язно погодився. Адже це він випросив у люстраторів одного із генералів, — за власним поданням. Мовляв, без того люстрованого генерала ми цю війну програємо… І взагалі все якось не так вийшло з тим законом. Аж «раптом» виявилося, що задля його використання у дії необхідно внести зміни до Конституції та знову ж таки«доопрацювати». А цей процес є досить тривалим у часі. Так що сплять спокійно недолюстровані клептомани. Вони, мабуть, розраховують на закон Ларсона, який стверджує: «Безліч людей приймають коротку пам’ять за чисту совість».

«Цей Закон про люстрацію необхідно доопрацювати, а вже потім застосовувати. Це поганий закон»

Спокійно сплять і нардепи та судді. З усіх таборів та партій. Вони свідомо у минулому році згаяли час,- йде ж бо війна, люде!,- і не прийняли отой сумнозвісний закон про зняття недоторканості. Отож будуть її, міледі недоторканість, «знімати» не раніше вересня цього року. Одначе і тут є певні сумніви та перестороги. Ось деякі з них. Венеціанська комісія Ради Європи через власний огляд цієї ініціативи зробила невтішні для всіх нас висновки. По-перше, як стверджують поважні експерти, Україна не зовсім відповідає тим вимогам, які сприяють чи обґрунтовують скасування недоторканності. По-друге, не існує міжнародних чи європейських зобов’язань про те, як регулювати депутатський імунітет.Тут наші політики починають з «чистого аркушу». А нам добре відомо, які екзерсиси виникають після їх законодавчих експериментів. В іншому випадку, власні помилки вони б списали на «неточності перекладу з…». І, на кінець, доведеться владцям врахувати деякі рекомендації Венеціанської комісії Ради Європи, як реформувати недоторканність. Як ось,- обмеження предмету захисту на рівні Конституції чи законів (та виключення з недоторканності захисту від відповідальності у випадку затримання депутата на місці злочину (“flagrante delicto”), від відповідальності за тяжкі кримінальні злочини, та дрібні або адміністративні правопорушення). Законом також має бути закріплена детальна та чітка процедура зняття недоторканності відповідно до основних процесуальних принципів (прозорість та передбачуваність процесу, безсторонність та відсутність свавілля). Як на мене, то важко уявити, що наші обранці захочуть жити у таких незвично жорстких рамках закону.

Імплементація цих рекомендацій у правове поле України, на переконання автора цих рядків — довгий та непрозорий шлях. То ж варто згадати вислів героя книги «Ера Милосердя» про «картонну дурилку». Маємо якраз такий варіант поводження нашої влади з нами, тими, хто ще вчора гинули на Майдані і гинуть сьогодні, вдень і в ночі, на війні, яку влада лицемірно прозвала «АТО». Ті, що повернуться з полів цієї продажно-проданої війни, чи не скажуть вони, як колись це стверджував Генріх Гейне: «Потрібно прощати своїх ворогів; але не раніше, ніж їх повісять»…

Мав колись добрих вчителів, які мене повчали не критикувати те, що не можна змінити. Чи можна ж сподіватися, що зміни, про які мріє кожен пересічний громадянин країни все ж таки настануть? Так. Але тільки після тяжкої та подеколи небезпечної, для себе та родини, щоденної роботи. І там, «нагорі» і тут, — на місцях. Не без надії сподіваюся, що запрацює закон, за яким громада може домагатися, щоб вся інформація про те, який бізнес, майно належить чиновникам, стала публічною. Коли буде забезпечено контроль за тим, як кожен чиновник витрачає задекларовані кошти. Тоді чиновники, що прокралися, або спіймані на хабарі, як це трапилося з колишнім керуючим справами Дрогобицької міської ради добродієм Євгеном Шильником, повинні притягуватися до кримінальної відповідальності, а не просто звільнятися. Маєш величезні статки, походження яких не можеш пояснити, — конфіскат, тюрма. Чому колишній нардеп від Дрогобиччини добродій Ілик відсиджував у парламенті нижче трави, тихіше води? Та тому, що тодішня влада у будь-який час могла «перекрити йому кисень»: звідкіля у тебе, пане-добродію, вілла біля районної ради, що оцінюється у кільканадцять мільйонів доларів? «Скільки ж це треба було вирвати зубів, аби збудувати таке розкішне «ранчо»?- так колись пожартував один дотепний дрогобичанин, пісні якого про владу Януковича буквально зірвали інтернет. Тому й не дочекалися виборці від свого обранця жодних дій та змін на краще. Сьогодні так само запитуємо у нового нардепа пана Богдана Матківського: Чому не підписав петицію про відставку генпрокурора Яреми? Мовчить нардеп. І це не «на дощ»…

Великі сподівання також і на створюване Антикорупційне бюро, що займатиметься виловом корупціонерів найвищого штибу. Прогнозують, що найвірогідніше його очолить колишній Президент Грузії Михаїл Саакашвілі. І він може запровадити дуже дієвий спосіб, як позбуватися владців клептоманів. У Грузії після війни була така практика. Якщо ти не воював, коли з боку Росії була агресія, а мав вік військовозобов’язаного, то автоматично звільнявся з органів влади. Без права коли-небудь знову займати будь-які керівні посади. І ніхто не міг дати подання на відновлення таких посадовців, навіть президент. А ми сьогодні спостерігаємо картину, як понад 120 посадовців з Кабміну стали «учасниками АТО». Це ж ганьба на весь світ! Поранені, скалічені бійці місяцями доводять чиновникам про свою причетність до бойових дій, відчуваючи зневагу пихатих панів та підпанків. Тож не забирати посвідчення у спритників від влади потрібно, а притягувати до відповідальності. Тоді й відпаде у різних владних посадовців-шахраїв бажання пожирувати за рахунок крові наших захисників. Назавжди. Сподіваюся, вони згадають про те, що по спині поплескують всього лише на кілька сантиметрів вище того місця, куди дають копняка під зад. Поки що прем’єр Арсеній Яценюк «дав копняка» лише одному фальшивому учаснику АТО, — заступнику міністра будівництва добродію Дмитру Ісаєнку.

Древні римляни розбудовували свою імперію керуючись гаслом: «Людина, яка говорить, що це неможливо зробити, ніколи не повинна заважати тому, хто це робить».

Під час системного навчання у Польщі, запозичення кращого досвіду наших найближчих сусідів, я, представник правозахисної громадської організації Асоціації «Нові Горизонти», як це не соромно, але не міг відповісти на одне їх запитання: Якщо ваш посадовець нічого не робить корисного, ба, навіть краде та бере хабарі, або каже, що щось не може зробити, чому ви його терпите? Ми, поляки, їм кажемо «до відзєння!». І більше ніколи не допускаємо таких у владу. Запитую: А де ж берете заміну? Відповідають: Формуємо самі вже декілька років поспіль такий резерв. Спочатку розробляли плани співпраці з владою. Потім змусили владу розробляти плани розвитку територій спільно з громадами. Тепер, якщо влада не має таких планів то наступає кримінальна відповідальність. Ось тому різні спритники та шахраї й порозбігалися. «Не можу чогось зробити» — вони тепер кажуть лише у себе у виходку.

Згадався такий випадок. Якось, під час засідання дискусійного клубу, громадський діяч, мій добрий друг, Богдан Юзефів навів шокуючий приклад «успішності» двох шкіл у Дрогобичі: №4 та №10. Де директорками добродійки Світлана Мала (заступником якої є чоловік головної бухгалтерки міськвідділу освіти) та Світлана Харитонова ( дружина заступника міського голови добродія Петра Суди). Так ось саме ці дві школи з року в рік отримували фінансування у рази, або й на порядок більше аніж інші, такі ж за рівнем, школи. Діяла така зв’язка: заступник мера Петро Суда,- очільник міських освітян Петро Сушко-, — головбух Бутим – дві згадані директорки. Абсолютно закрита схема розпилу бюджетних коштів. І не тільки, бо давно панує практика збирання готівкових «батьківських грошей». А добродійка Мала ще й зуміла отримати готівкою від керівництва долотного заводу 32 тисячі гривень ( в 2006 році, курс долара-5 гривень) нібито на шкільний музей. Який, як виявилося, проспонсорував банкір, колишній випускник школи. Коли громадська газета «Нові Горизонти» почала оприлюднювати ці шахрайські схеми, — виникла нагла пожежа. Було підпалено архів школи №4 ( єдине приміщення без вікна), що межував із відремонтованим за громадські кошти офісом редакції, який було знищено вщент. Звісна річ, «підпалювачів» не встановлено.

Добродій Сушко «пережив» 3 міських голів, як колись сам висловився, «бо у голів за освіту не боліла голова». Голова болить і досі у вчителів школи №8, яку той же добродій «оптимізував», скоротивши її рівень зі ступенем навчання до 8 класу. Так він погасив особистий конфлікт з директором школи Осипом Фурдином. А потім знехтував думкою педколективу школи і прислав туди свого директора. Тепер школа не претендує на відповідне фінансування, а педагогічному колективу просто закрили рота. Сьогодні добродій Сушко цинічно заявляє, що багато чого не може зробити. Посилається на нібито таку ж ситуацію в інших містах. І ніхто йому не каже: «Не можеш, йди геть». Навіть після того, як щорічні перевірки діяльності міськвідділу освіти виявляють там системні порушення використання бюджетних коштів. Колишній заступник мера з гуманітарних питань пан Богдан Пристай, якось на шпальтах газети «Галицька зоря» наївно заявив, «якщо у пана Сушка є совість, то він компенсує збитки, які наніс освіті міста». Отакого. То ж яких змін у законодавстві ми чекаємо, аби витурити з комфортних чиновницьких крісел тих, хто дерибанить бюджет міста, як свій власний гаманець? Наші місцеві владці видно добре засвоїли рецепт від Бернарда Шоу: «Уряд, який грабує Петра, щоб заплатити Павлу, завжди може розраховувати на підтримку з боку Павла».

Однак ми всі ще маємо одного джокера у рукаві. Задля того, щоб спекатися злодіїв від влади. Це вибори до органів місцевої влади, які відбудуться восени цього року. Не маємо жодних ілюзій, щодо того, хто є хто у нашій владі.

Ми прагнемо змін на краще? Маємо усвідомити, що ці зміни неможливі через брак довіри до влади, що є. Жодні реформи не будуть успішними, якщо не змінити державні інститути, зокрема, на місцях. ЇЇ, «нашу» злодійську владу, вже незабаром люструватимуть ті, кого не купиш і не залякаєш. Позаяк в березні-квітні з полів війни повертатимуться батальйони бійців, громадян із іншою системою цінностей та життєвих пріоритетів. Це, щонайменше 30 тисяч люстраторів. Фахових лікарів отієї пандемії вірусу клептоманії влади.

Ми на вас чекаємо, як на останню надію щодо змін на краще. Бо усвідомлюємо, що нездатність влади позбутися клептоманів у своїх рядах сьогодні залежить лише від нас. Всіх, в Україні сущих. Іншого не дано.

Олександр Магльона

 

      Ви володієте цікавішою інформацією на тему, радо розмістимо її на ресурсі,
наша скринька: 2drogobych@gmail.com

Copyright © 2024. Дрогобиччина - новини краю . Редакція сайту не завжди поділяє погляди авторів та не несе відповідальності за зміст і достовірність інформації