19 січня на свято Христового Водохреща у родинному селі Івана Франка – Нагуєвичах, відбулося освячення води та молебень у старовинній капличці. На урочистість прибув і голова територіальної громади – Тарас Кучма. Отець Андрій Безушко здійснив чин освячення та привітав присутніх із завершенням циклу різдвяно новорічних свят.

Як розповідає староста села Нагуєвичі Леся Гром, старовинна капличка та джерело «Ярина» – духовне серце Нагуєвич.

Три роки тому біля каплички активні мешканці села спорудили так званий хрест-ополонку, в якій ми освячуємо воду та збираємось чисельно нашою громадою на спільну молитву, – зауважила Леся Гром.

Традиції не зрадили і цьогоріч – громада Нагуєвич та навколишніх сіл взяли участь у молебні та спільному освяченні води. Відтак із активом села, яке входить до складу територіальної громади, поспілкувався Тарас Кучма та привітав мешканців із величним святом Водохреща. На спільній молитві була присутня і староста сіл Новошичі, Бистриця та ряду інших Олександра Семків.

Додамо, на батьківщині Каменяра – Нагуєвичах стежка Франка тягнеться в 1 км до чудотворного джерела «Ярина». Місця, де стояв могутній столітній дуб, і де маленькій дівчинці явилась Богородиця. Кажуть, Франко у 1913 році приїздив сюди лікувати свої хворі руки. Також сюди здавна приїжджають люди по воду, вмиваються нею, беруть додому, бо вірять, що вона цілюща, помічна при багатьох недугах: фізичних і духовних. Місцеві старожили розповідають, що до каплички і джерела у всі роки ходило дуже багато людей з довколишніх сіл, зокрема Дрогобича, Борислава та інших.

Із самим джерелом «Ярина» пов’язана і цікава легенда. У перекладі – це ім’я означає «сонячна», «сяюча». За народними повір’ями, дочка пана заслабла і одного ранку не побачила сонця. Лікарі лише руками розводили – зарадити біді не могли. Бабуся, котра була у прислугах, порадила піти до джерела у лісі під старим дубом, переконувала, що вода там цілюща. Дівчинку й відвели туди, вона вмила личко, приклала водиці до очей, читаючи молитву. Молилися батько й мати, просили прощення за свої гріхи. І тут сталося диво: «Я бачу, – закричала донька. – Бачу. Матір Божу бачу, вона така сонячна, така сяюча…».

Згодом – звів пан на тому місці капличку у подяку Богородиці за диво зцілення. З того часу і пішла назва – «Ярина».