Нільс Бор був ситий по горло школою і коледжем, де вчителі нав’язують учням свій спосіб мислення, який не завжди сприймає не стандартні рішення

Одного разу до Ернеcта Резерфорда, президента Королівської академії, по допомогу звернувся колега. Він збирався поставити найнижчу оцінку з фізики одному зі своїх студентів, тоді як той стверджував, що заслуговує вищого балу. Обидва — викладач і студент — погодилися
покластися на судження третьої особи, незацікавленого арбітра. Вибір припав на Резерфорда. Екзаменаційне питання свідчило: «Поясніть, яким чином можна виміряти висоту будівлі за допомогою барометра?».

Відповідь студента була такою: «Потрібно піднятися з барометром на дах будівлі, спустити барометр вниз на довгій мотузці, а потім втягнути його назад і виміряти довжину мотузки, яка і покаже точну висоту будівлі». Випадок був і справді складний, оскільки відповідь була абсолютно повною і вірною! З іншого боку, іспит був з фізики, а відповідь мала мало спільного з застосуванням знань у цій області.

Резерфорд попередив його, що відповідь повинна демонструвати знання фізичних законів, але той заявив, що у нього є декілька рішень проблеми, і він просто вибирає краще. Зацікавившись, Резерфорд попросив молоду людину приступити до відповіді, яка свідчила: «Підніміться з барометром на дах і киньте його вниз, заміряючи час падіння. Потім, використовуючи формулу, обчисліть висоту будівлі». Тут Резерфорд запитав свого колегу викладача, чи задоволений він цією відповіддю. Той, нарешті, здався, визнавши відповідь задовільною, однак студент сказав, що знає декілька відповідей, і його попросили відкрити їх.

— Є кілька способів виміряти висоту будівлі за допомогою барометра, — почав студент. — Наприклад, можна вийти на вулицю в сонячний день і виміряти висоту барометра і його тіні, а також виміряти довжину тіні будівлі. Потім, вирішивши нескладну пропорцію, визначити висоту самої будівлі.

Є дуже простий спосіб, який, упевнений, вам сподобається. Ви берете барометр в руки і піднімаєтеся по сходах, прикладаючи барометр до стіни і роблячи позначки. Порахувавши кількість цих відміток і помноживши його на розмір барометра, ви отримаєте висоту будівлі. Якщо ви хочете складніший спосіб, — продовжував він, — то прив’яжіть до барометра шнурок і, розгойдуючи його, як маятник, визначте величину гравітації у основи будівлі і на його даху. З різниці між цими величинами, в принципі, можна обчислити висоту будівлі. В цьому ж випадку, прив’язавши до барометра шнурок, ви можете піднятися з вашим маятником на дах і, розгойдуючи його, обчислити висоту будівлі по періоду прецесії.

Нарешті, — уклав він, — серед безлічі інших способів рішення даної проблеми кращим, мабуть, є такий: візьміть барометр з собою, знайдіть управляючого і скажіть йому: «Пан управляючий, у мене є чудовий барометр. Він ваш, якщо ви скажете мені висоту цієї будівлі ».

Тут Резерфорд запитав студента, невже він дійсно не знав загальноприйнятого рішення цієї задачі. Той зізнався, що знав, але сказав при цьому, що ситий по горло школою і коледжем, де вчителі нав’язують учням свій спосіб мислення, який не завжди сприймає не стандартні рішення.

Студент цей був Нільс Бор (1885-1962), датський фізик, лауреат Нобелівської премії -1922.

Чи не втомився читач цією притчею? І до чого вона? А до того, що до Верховної Ради України сьогодні ми обрали, серед великої кількості вчорашніх владців та олігархів, є досить людей, яких вважаємо певними моральними авторитетами: журналістів, громадських діячів, вояків АТО. Це вони сьогодні дають усім нам надію на переміни на краще. Однак для цього потрібно не лише голосно говорити про нагальні проблеми та критикувати вчорашньо-сьогоднішню владу, але й вміти знаходити непрості їх рішення. Тому що влада розбещує. І якщо ще сьогодні ми переконані, що наші найкращі обранці не зрадять наші сподівання та очікування, то через певний час їх можуть «засмоктати» привабливі пропозиції тих, які не хочуть, ба, навіть бояться панічно, будь-яких змін.

Тому всі ми, хто зацікавлений у творенні нової країни, просто повинні допомогти тим, кому довіряємо створювати поле законів, що, насамперед, пошановують права та свободи простої людини, розробляти та приймати неординарні рішення. Попри опір тих, хто сьогодні зрадив Майдан, хто вчора його розстрілював, а сьогодні знов недоторканий.

Попереду важка спільна праця. І її ми зобов’язані виконати заради пам’яті Небесної сотні і тисяч жертв, що були принесені на вівтар війни за незалежність та цілістність нашої Батьківщини. Бо хто, як не ми?.

Роздумами поділився Олександр Магльона