Петру Порошенку про інків

Всі статті

Протягом 2010 -2014 років автор цих рядків тричі писав публічні «поради» тодішньому президенту Януковичу,- описи долі Наполеона, Мао Дзедуна та Чаушеску

Не відаю, чи скористався він ними, однак відгуків на ці дописи було досить багато. А це значить, що вони були затребувані громадськістю. Зрештою, Янукович зганьбився втечею, яку йому мовчазно дозволили теперішні владці . А ще й Путін зізнався, що допоміг «колезі» утекти до Росії.

Маємо нового президента. Тож продовжу свою традицію, подам Петру Олексійовичу свої дослідження, — витяги із засад правління інків. Вони є унікальними, та, як на мене, досить актуальними. Щоби сьогоднішня влада, у особі її перших керівників, не зганьбилася у своєму прагненні «все змінити на краще». Бо поки що пересічні українці зовсім змін на краще не відчувають. Швидше все із точністю до навпаки. Що вельми засмучує всіх, хто на майданах плекав надію на пошанування людської гідності обраною владою.

Отож про славетних інків, які ніколи не обливали брудом колишніх правителів. Очолювати імперію інків міг виключно чоловік. Головним обов’язком його дружини було народжувати спадкоємців. Наступника вибирав сам Інка — з числа своїх дітей. Зовнішність наступника мала подобатися підданим — наприклад, Інка Майте Капак відмовив у спадкуванні трону одному з синів лише тому, що той мав зуби, як у зайця. Але головне, спадкоємець повинен був бути самим освіченим у державі і розвиненим фізично. Ми ж бо з вами, шановний читачу, не раз спостерігали, як невігласи, — діти високопосадовців «обиралися» до парламенту країни. Сьогодні, на жаль, ця недолуга практика успішно продовжується.
Всі провінції в імперії очолювали губернатори,-апо, які користувалися безмежною довірою Інки. Разом з кількома сановниками вони становили держраду країни, яка могла висловлювати Інці свої ідеї та бачення розбудови держави. Однак остаточні рішення приймав сам Інка, після чого вони не обговорювалися. Інка ніс персональну відповідальність перед усіма племенами країни за правильність прийняття тих чи інших рішень. Апо відповідали за підтримання в належному стані доріг та будівель, що використовувалися для культових обрядів, освоєння сільськогосподарських земель та своєчасне сплачування податків. До речі, податки, — міта, встановлювалися окремо для кожного із племен, з урахуванням того, щоб у племені не було бідних людей та не виник голод.

Кожне підкорене інками плем’я було зобов’язане перейти на загальну для всієї імперії мову-ту, на якій говорили самі інки. Завойовуючи нові племена, інки ніколи не саджали там «своїх» правителів, а залишали командувати тамтешнього вождя. Зате батьків вождя перевозили жити в Куско — мовляв, там їм буде комфортніше (тобто ті ставали почесними заручниками). Дітей вождя теж забирали — щоб ті перейняли культуру і віру, а повернувшись на керівництво плем’ям після смерті батька, були вже надійними провідниками політики центру. Заступників, чи помічників вождя обирало плем’я на своєму віче. При невиконанні обранцями своїх обов’язків їх допитували на тому ж віче про причини поганої роботи і виносили рішення про покарання. Ці люди вже ніколи не могли бути обраними на якісь посади.

Для заспокоєння населення в завойовані області, крім обов’язкової продовольчої та іншої допомоги, посилалися великі групи колоністів. Вони повинні були не тільки підтримувати там мир, а й сприяти насадженню інститутів і законів інків. Переселенці мали привілеї — на кошти імперії їм будували житло на новій батьківщині, перші два роки вони отримували прожиток від держави.

Інки суворо стежили, щоб еліта імперії не розросталася. Це основна причина того, що Верховний Інка був зобов’язаний одружитися тільки на рідній або зведеній сестрі. Для плебеїв ж родинні шлюби були суворо заборонені. У підсумку, коли іспанці підкорили інків, вони нарахували лише 500 «довговухих» — на десятки мільйонів населення.
У нас в Україні «довговухих» , тобто різношерстих владців та посадовців, величезна армія. Армія нероб, якщо міряти їх за законами інків. Бо головним гаслом імперії інків було — «Не лінуйся!». Кожен пересічний громадянин повинен був працювати і брати участь у військових походах у складі регулярної армії. А держава створювала для цього всі умови — поки людина відбував трудову чи військову повинність (максимум 3 місяці в році), влада дбала про його сім’ю — годувала, одягала, а також давала гарантії того, що в старості просту людину не кинуть напризволяще. Нагляд за тим, щоб усе було по справедливості, здійснював потужний контрольний апарат правителя. Як тобі,читачу, така функція владних інституцій ?

Тому в імперії інків було встановлено безумовне верховенство законів. Кримінальний злочин, скоєний представником еліти, карався набагато суворіше, ніж провина простої людини. Наприклад, якщо знатний чоловік звабив чужу дружину, страчували обох, а якщо згрішили прості люди, їх просто піддавали тортурам. Якщо злочин було скоєно за підказки іншої особи, покаранню підлягав лише підбурювач — судді карали більш лицемірного. Якщо селянин, котрий притягувався до суду за злодійство, міг довести, що на крадіжку його штовхнув голод, то замість нього карався чиновник, який допустив у своєму окрузі нужду. Якщо злочин скоював малолітній, карали його батька. Апеляцій не передбачалося. Через такі законопорядки злочинності у інків практично не було. Чи не такого судочинства довгі тяжкі роки чекає кожен «маленький» українець ( це недолуге визначення, плід авторства добродія Ющенка, на щорічне утримання якого його колега Янукович «по понятіям» видавав з держбюджету величезні кошти- 30 мільйонів гривень!, — О. М.)
Держава інків (Тауант-інсуйу,- чотири сторони світу об’єднані разом), що включала частини територій сучасних Колумбії, Чилі, Перу, Болівії, Еквадору та Аргентини проіснувало з 1438 по 1536 рік. Засади її устрою та чинність законів залишалися незмінними: встановлені дев’ятим Інкою вони проіснували без найменших поправок або змін аж до приходу іспанців. А вже іспанці все змінили та знищили, на свій «цивілізований» лад. Однак це вже тема окремої розмови.

Олександр Магльона

      Ви володієте цікавішою інформацією на тему, радо розмістимо її на ресурсі,
наша скринька: 2drogobych@gmail.com

Copyright © 2024. Дрогобиччина - новини краю . Редакція сайту не завжди поділяє погляди авторів та не несе відповідальності за зміст і достовірність інформації