13 га лісу біля Дрогобича повернуто у державну власність
Зустріч полеглого Героя Петра Кобриновича з Дрогобича відбудеться 22 листопада
Під час захисту України загинув Дрогобичанин - Петро Кобринович
26-ти річний шахрай з Дрогобича збагатився на 80 тис.грн.
Дві ДТП на Дрогобиччині вже з самого ранку (Фото, Відео)
З 1 до 22 березня у Львові в церкві Святих мучениць Віри, Надії, Любові та їх матері Софії перебувають мощі св. о. Піо. До них приходять зі своїми бідами сотні людей, як за останньою надією та допомогою. ВІН допомагає й ниніЯ ж згадав, як у жовтні далекого вже тепер 2000 року розмовляв у США з літнім українцем, що багато років тому покинув батьківщину. Говорили про Україну, яку він не відвідував понад п’ятдесят років, про Старий Світ. Зненацька пан Тарас запитав мене, чи знаю я щось про відомого італійського стигматика падре Піо. Відповів тоді своєму співбесідникові, що знаю те, як свого часу цей чоловік напророчив юному полякові Каролю Войтилі понтифікат. А пан Тарас у свою чергу розповідає пригоду, що сталася із його знайомим, котрий у юнацькому віці потрапив у жахливу катастрофу. Лікарі рахували хвилини життя юнакові, як раптом одна із черниць, котра була волонтером у лікарні, куди потрапив юнак, порадила йому звернутися із молитвою до св. Франціска. По молитві юнак відчув сильний аромат троянд. Саме в такий спосіб, зі слів багатьох очевидців, людям з’являється блаженний отець Піо, член Ордену бідних францисканців. І сталося диво: за короткий час юнак повністю одужав. Він і сьогодні стверджує, що від неминучої смерті його врятував італійський священик Піо. Ця пригода дуже схвилювала мене, і я вирішив дізнатися дещо про життя цієї непересічної людини.
Серед священних пагорбів Апулії є печера із надзвичайною енергетикою, розташована вона під монастирем Сан-Джовані. У V столітті н.е. у цій печері, що згодом почала називатися каплицею святого Михайла, сталося диво. Місцевий пастух три доби поспіль безуспішно розшукував свого бика. Тварина віднайшлася у печері, і роздратований чоловік почав жбурляти в неї каміння, аби вигнати її з підземелля, однак усі камені якоюсь дивною траєкторією поверталися і опинялися біля ніг пастуха. Переляканий чоловік на сповіді зізнався про свою пригоду, а вже третьої ночі він мав видіння. Святий Михайло звелів йому збудувати у тій печері каплицю, а через ніч у ній з’явилася статуя архангела Михайла, того, хто прогнав Люципера із раю. “Благословенні будуть усі, хто увійде до цієї печери”, — почулося будівничому каплички. З тих пір сотні тисяч людей відвідують це святе місце. Камінна підлога печери пам’ятає відлуння кроків королів і рицарів, жебраків та президентів – усі вони сюди приходили по захист. У XІІІ столітті, як стверджує легенда, до цієї печери прийшов чоловік, що називав себе зв’язковим із потойбічним світом, його звали Франциск Ассізький. Був він із родини заможного купця, проте відмовся від рицарства та розкошів світського життя, змінивши дорогі шати на жебрацьке вбрання. Саме він започаткував Орден францисканців, який об’єднав католицьких монахів, що дали обітницю смирення та бідності.
1916 року молодий священик Піо вступив до цього Ордену, з того часу падре неодноразово спілкувався із його зачинателем, бо їх об’єднували чудотворні прояви: і в отця Піо, і у святого Франциска час од часу виникали стигмати. 1224 року під час молитви на горі в останнього відкрилося 5 кривавих ран. Такі ж рани у 18 років з’явилися і в юнака Піо, які він ретельно приховував, однак церква тих часів не була схильна визнавати такі прояви чудодійними, стверджуючи, що це ознаки істерії, більше того, монахи братства вдень і вночі слідкували за молодим стигматиком, прагнучи довести, що той симулюює ці явища. Тому у 1922 році за велінням Папи розпочалося офіційне розслідування цієї історії, яке тривало два довгі роки. Отцю було заборонено проводити меси та сповідати прихожан, для нього настали жахливі часи. Експерти могли пальцем пронизати його наскрізні рани на руках, деколи щоденно з рани на грудях у нього витікало близько дев’яти(!) літрів крові, та він залишався живим. На руки одягав рукавиці із овечої шерсті і такі ж шкарпетки на ноги, аби приховати сліди крові, яка в окремі дні стікала густо-червоними цівками просто на підлогу. Так гартувалася його віра. Тому він переконано стверджував, що страждання во ім’я любові до ближнього є на догоду Богові. Лише 1978 року (10 років після смерті падре Піо) у нього з’явився могутній захисник – Папа Іоанн Павло ІІ. Він кардинально змінив відношення Ватикану до стигматиків, і падре було зачислено до лику блаженних. Стигматик таки отримав суспільне визнання і пошанування його сили віри. Отець Піо жодного разу за п’ятдесят літ служіння не покидав стіни монастиря, однак його бачили одночасно у різних місцях. Це явище під назвою білокація церква визнає як один із проявів дива. Крім того, через аромати квітів отець Піо повідомляє про встановлений контакт із тими, хто потребує його допомоги чи захисту. Так було за його життя, це спостерігається і тепер – стверджують тисячі його прихильників, котрі вважають падре Піо святим. Тому Ватикан позитивно розглянув питання щодо канонізації отця Піо.Тепер він, — святий отець Піо.
Олександр Магльона
Ви володієте цікавішою інформацією на тему, радо розмістимо її на ресурсі,
Батьки та діти. Не за Тургенєвим.
Якось президент-втікач Янукович зізнався, що мав у молодості один грішок. Розводив голубів. Ні слова, що був банальним злодієм та двічі сидів у вязниці.Така собі маленька слабість. Додав, що за всі свої гріхи не соромно перед дітьми.
Петро Порошенко теж кокетливо розповідав під час виборчої кампанії, як «обійшов» закон,- подав документи на вступ одразу в два виші. Обрав той, що сподобався. Мовляв, тоді із моїм справжнім прізвищем не всюди приймали. За це йому теж не соромно перед сином.
«Соромно» за сина «другими словами» розповів Ющенко: » я б на місці сина кинув у морду журналюзі, що до нього чіплявся, той рахунок із ресторану!» Отакого.
Взагалі з нашими високими очільниками свого часу трапилася халепа. Хтось із придворних лакуз сказав, що слово син на одній із європейських мов звучить як «сан». А сан, зрозуміла річ, — це вже ієрархія! Тобто кожен ваш син автоматично отримує сан.
Так сталося із усіма синами Кравчука, Ющенка, Януковича, Азарова, Герман… Не залишилися осторонь сановного процесу й нинішні, — Порошенко, Пашинський і іже з ними. Виключно Іх дітки раптово стали успішними бізнесменами, банкірами, депутатами та міністрами. Іх сьогодні годі шукати в «зоні АТО». Вони не воїни.Вони завойовники всого «що погано лежить» в імперіях своїх батьків високопосадовців. Ці ж імперії, — моя країна.Розшматована вчорашніми та сьогоднішніми владцями. Кинута в прірву братовбивчої війни, на поталу «старшому брату». Що має велику скриню компромату на них усіх. Та ще й на багатьох посадовців та політиків із Європи.
Не прагну аби моя Батьківщина звалася чиєюсь імперією.Лишень хочу нагадати нашим владцям, як свого часу розбудовував державу китайський імператор. Той ввів у практику таку процедуру звітності: посадовець, що доповідав про стан справ, якими переймався, йшов… позаду своєї труни. Злодієві, що обдирав казну рубали кисть лівої руки. За місяць- правої. Ще за місяць, відтинали голову…Держава процвітала та стрімко розвивалася.
Якби така ж методика застосовувалася в моїй країні, то де би були діти кравчуків-ющенків-януковичів-азарових-герман-порошенків-пашинських? Чи стояли б вони, «генетично вирощені генії», в черзі за високими, хлібними та абсолютно безвідповідальними посадами, -питання риторичне.
Я ТАК думаю.