13 га лісу біля Дрогобича повернуто у державну власність
Зустріч полеглого Героя Петра Кобриновича з Дрогобича відбудеться 22 листопада
Під час захисту України загинув Дрогобичанин - Петро Кобринович
26-ти річний шахрай з Дрогобича збагатився на 80 тис.грн.
Дві ДТП на Дрогобиччині вже з самого ранку (Фото, Відео)
Якось розмовляв із одним місцевим посадовцем. Той добродій вразив мене своїм войовничим невіглаством. Не мав «за душею» ані пристойної освіти ані найменшого уявлення про принципи управління. Та вперто доводив, що «влада робить все, аби навести порядок». Що то «все» та «порядок» означає на ділі, — не міг сказати жодної конкретики. Але примудрився мене вразити. Бо коли я сказав, що саме так чинять профани, то почув з уст того підпанка, що « профан, — це найменший ранг у масонській ложі». Отакого! Що таке бюджет він не знав, а про хоч найменший, але ранг у масонстві, — видав!.
Тому мені й згадалося, як у Семилітній війні Росії із Прусією війська короля Фрідріха зазнавали нищівних втрат від винаходу графа Шувалова, — пушки «єдинорог». Гармата стріляла шротом, викошуючи ряди непереможної пруської піхоти та важкої кінноти, кірасирів. Коли у Шувалова запитали, як він зробив такі гармати, той відповів: «Дайте мені дірку. Я закую її в бронзу, — вийде гармата ( пушка)!».Ось у мене й склалося враження, що 25 років поспіль наші політики це дірки, заковані… ні не в бронзу, — в золото. Дірки, — порожнина, що не заповнена доброчесністю, порядністю та відповідальністю. Зате «золота», хоч возом перевозь. Жоден посадовець в країні до сих пір не зізнався, звідкіля у нього взялися астрономічні статки: він не здійснював геніальних винаходів, не був членом родини, що століттями робила успішний бізнес, не отримував, як стартовий капітал премію Нобеля…Зате, навіть знаходячись у владі та відаючи, що в цей час не має права займатися бізнесом, виключно дбав про свої шкурні інтереси. Як от лицемір Яценюк, що під час війни проговорився про свій «перший мільярд». Святкував «перший» ( а це означає, що націлився і на другий, О,М,) у колі вірних сподвижників, які забезпечили йому відміну постанови Верховної Ради України про його незадовільне урядування. А вже у США добродій, що у народі дістав прізвисько кулявлоб, самовпевнено заявляв « що розпочаті мною реформи треба невпинно продовжувати». Ось такі екзерсиси від «фронтовика» Яценюка. Його потяг до назв у своїй партії зі словом «фронт» є майже маніакальною. За Фрейдом, — чого боїться, про те й мовить.
Хто ж «продовжує реформи»? Така ж дірка, закута золотом. Пан Гройсман. Мої вінницькі колеги кажуть, що добродій примудрився у місті залізти у майже всі прибуткові бізнеси, не церемонився ні з ким, бо мав «дах», — Петра Порошенка. Того, що за всіх президентів був у фаворі, мав прибутковий бізнес, який і дотепер працює на його статки у державі, що є сьогодні агресором по відношенні до країни, яка обрала Петра Олексійовича президентом. Тому й не маємо жодних реформ у правозахисній системі, бо багаторічні зв’язки пана гаранта надали довічний карт-бланш різним спритникам та відвертим шахраям. За принципом «рука руку миє». Не буду вже й згадувати народне прислів’я про крука… Гарант зробив вчасний і добре зманіпульований хід, — замінив Яценюка на Гройсмана. Останній, перебуваючи на посаді спікера ВР, дозволяв собі маніпуляції не лише поза регламентом, але й поза здоровим глуздом. Значить, – СВІЙ! А тому вірно та надійно продовжує курс країни у безодню економічної, соціальної та політичної катастрофи. Те, за що Яценюку майже не відірвали геніталії, робить сьогодні добродій Гройсман.
Пам’ятаєте притчу про ліжка у борделі та «обслуговуючий персонал»?. То чого ж дивуватися, що нині добродійка Гонтарєва, що за два місяці зробила всіх нас УТРИЧІ(!) збіднілими, розповідає про «стабілізацію гривні»?. Це гасло підхопили владці і кричать, що ось громади, що об’єдналися, отримали «більші бюджети». І не ділять оті «більші» на три. Ви гадаєте, що «дірки» не дружать із арифметиткою? Помиляєтеся, — вже тоді, під час початку війни, влітку 2014 року, вони ретельно прорахували: не будуть миттєво обкрадені ними українці бунтувати та скидати злодійську облудну владу, — « бо ж йде війна!». І ми змовчали, проводжаючи наших синів в «АТО», у бійню, на якій злочинці-генерали заробляли свої криваві статки. А Головнокомандувач майже весело говорив з телеекранів «Дебальцево, — це наш чи не найбільший успіх у війні…». Говорив підлу брехню, яка була спростована за декілька днів: сотнями вбитих, тисячами поранених , зниклих безвісти та й до сьогодні полонених… Це фарисейство нагадало мені такий історичний факт. Наприкінці дев’ятнадцятого століття у Франції була криза. Тоді появилися «майстри бульйону». Це були люди, що набирали повен рот риб’ячого жиру і випльовували його у казан, де кипіла юшка без жодного шматочка м’яса чи риби. Ось такою «юшкою» сьогодні нас годує влада.
У системі управління державою є неписаний закон. Геній, що керує державою, може дозволити оточити себе дурнями. Всерівно він досягне успіху. Дурні, що беруться до керівництва країною, ПОВИННІ опиратися на розумних та чесних людей. Чи бачимо таких сьогодні у владних коридорах, — запитання риторичне. Й надалі спостерігаємо за сумнівними кульбітами дірок, закованих у золото. У малих — великих містах та стольному граді.Допоки?
