Шановні трускавчани! Звертаюсь до Вас як волонтер, зоозахисник
Я, Буга Лідія Іванівна, хочу Вам дещо розповісти. З 2005 року я почала опікуватися, захищати, харчувати, прилаштовувати, перетримувати та захищати безхатніх тварин – котів і собак. Всі види допомог я робила за свої кошти. Мене ніколи і ніхто не фінансував, але люди допомагали – крупами, сухим хлібом, списаними продуктами, хоча це були рідкісні випадки допомог. Все лягало на мене – захист тварин і їх харчування.
Я забудувала огорожу з двох секторів і утримувала і утримую собак. За 10 років волонтерства і зоозахисту зустрілася з жорстокістю людей (зокрема сусідів), влади, охоронців і т.д. Важко було вести війну із владою, висвітлювати вбивства і отруєння, харчувати велику кількість тварин, вести документацію, боротись за життя кожної твариночки, підтримувати їх життя – обігріти та захистити хотілося всіх.
Читаючи це все, дальше зрозумієте, що хочу цим своїм листом сказати.
В 2013 році на вул. Стебницькій, 72 у під`їзді жив маленький песик, вибігав на вулицю, радів, бавився. Влітку вночі троє осіб його підв’язали за ноги за будинком і розчленували, вирізали всі нутрощі і залишили стікати кров`ю. На ранок мені зателефонували, я викликала міліцію, але за цей випадок ніхто не був покараний.
В 2013 році на вул. Сагайдачного, 22 у підвалі проживало троє цуциків тримісячного віку. О 24.00 мені зателефонувала жінка, яка була свідком, як молодий високий чоловік зайшов до підвалу і вийшов з мішком, витер руки від крові об сніг і поніс мішок до лісу. Я вранці вже була в лісі, викликала міліцію. Виїхали 4 міліціонери, троє з них не могли дивитися на це, а один складав пояснення. З цуциків зробили відбивні – не знаю, чим садист товк їх у підвалі, але це був жах. Того, хто це зробив, не знайшли.
На очах людей у білий день працівник міліції на вул. Сагайдачного, 18 забризкав очі маленького зросту собачці, перебив їй хребет і закинув у підвальне приміщення, де немає дверей, лиш мале віконце, яке він заклав бетонною плитою. Два тижні собака без їжі і води перебувала у підвальному приміщенні. Мені зателефонували і я з Іриною Поповою залізли через маленьке віконечко і витягнули цю собаку. Я з нею, калікою, возилася 9 місяців. Було відкрито кримінальне провадження, але також нікого не покарали. Собаку забрала п. Ася Серпінська із Києва (зоозахисник), щоб її прилаштувати до добрих людей.
На вул. Скоропадського, 9 я харчувала мудру вівчарку Лінду – 5 років вона була під моєю опікою. І ось в 2014 р. тракторист зачепив її за ошийник і повісив. Відкрито кримінальне провадження, але, як завжди, ніхто покараний не був.
За десять років волонтерства я була свідком понад 250 випадків отруєних і вбитих собак. У 2013 р. 30 грудня на верхньому бюветі отруїли 10 собак (дзвінок о 19.00). Я попросила приїхати зоозахисницю Світлану Петренко із Борислава і ми з нею до 2 години ночі пробували їх рятувати, викликали міліцію. А їх всіх кидало до землі, з рота йшла піна – це був жах. Вдалося врятувати лише одну собачку. Я плакала до ранку, а 31 грудня зранку о 7.00 дзвінок – на верхньому бюветі дотруїли ще двох цуциків. Мені вдалося їх врятувати. Я боролася за їхнє життя до 15.00, знайшла людей і ми прилаштували їх.
До безкінечності можна описувати те, через що я пройшла із Світланою Петренко – по ночах виїжджали і зловили Стрийську службу, яка вбивала собак, написали до прокуратури. Гицля Луценка з Борислава я по Трускавці ловила три роки (він вбивав собак «детеліном»), ловила фірму «Лев» і блокувала їх чорну «роботу» зі знищення тварин. Сім разів я їздила до Львова за нашими собачками і 33 собаки повернула в Трускавець. З них живими залишилося лише 6, бо на фірмі «Лев» тварини заразилися чумкою. Кожна поїздка тоді коштувала мені 450 гривень за бус + 100 гривень проживання однієї доби для тварин на цій фірмі «Лев».
Я розкрутила, що там вбивають собак палками по голові, нав’язала контакти із львівським волонтером-зоозахисником Юрієм Микитюком і дякуючи нашим висвітлюванням та розкриттям було звільнено з посади директора фірми «Лев» Гарматія Р. Я. за такі злочинні дії проти тварин на фірмі «Лев».
Роками мені допомагала фотостудія Баранських, дівчата вішали оголошення по деревах, Інтернеті, прилаштовували цуциків. Я вела війну з одним неадекватним, який тяжко знущається над собаками до сьогоднішнього дня. Я викликала міліцію і т.д., але його покривали і нічого зробити неможливо було.
Перед Євро-2012 до мене подзвонили і повідомили, що будуть вбивати собак і якщо я хочу їх врятувати, то треба в цю ніч переховати собак з бюветів. Вночі я вивела собак на питтєве озеро і всю ніч зі зграєю собак до ранку пробула там.
Вищезгадана Світлана Петренко підключила польських зоозахисників і вони вийшли в ефір, висвітлили жорстокі дії тодішньої трускавецької влади під керівництвом мера Козира, написали йому відкритий лист, дали зауваження представникам зоозахисних організацій у Львові.
Я викрила вбивства тварин, які чинив сторож стадіону, за свої кошти виходжувала собак, котрих покалічили люди чи котрі були збиті машинами. Я не надіялася на підтримку влади, бо у Трускавці в 2010-2015 рр. при владі були ті, хто сприяв вбивствам та отруєнням тварин. Тому коли ми змінили владу в нашому місті, я сподівалася, що нарешті захисники тварин відчують підтримку нової влади, могтимуть розраховувати на допомогу нового міського голови та його команди. На жаль, сталося по-іншому. Дорогу нам перебігли люди, які ніколи зоозахистом не займалися. З якою метою? Час покаже, але підозри щодо їхньої справжньої мети появляються вже.
І тепер запитання. А де всі ці роки були ви, пані Куртак Н. і пані Орешнікова І.? Де ви були, коли таке творилося у Трускавці? Чому ви сиділи так тихенько? Бо всі дії щодо захисту, охорони, харчування тварин потрібно було здійснювати за свої кошти, витрачати свій час і т.д.
Вас нічого не обходило. Біля вас на сувенірному ринку, БОЛ №1, біля музею масово труїли собак. Я писала заяви до прокуратури, міліції, а вам було байдуже, що гинуть тварини.
По вул. Дрогобицькій, 23 фірма «Лев» забирала собаку Муху. Я заблокувала їх, зірвала з собаки сітку, викликала міліцію не дала забрати собаку – воювала я три години. Перші виводки Мухи (6 цуциків) я прилаштувала, другі теж, а згодом все-таки її отруїли і добивали дошками по голові. Один з цуциків від отрути вибіг на дорогу і його вбила машина п. Куртак Н. Муха жила біля Куртак Н., я її годувала, на мене хотіли накласти штраф за це, а де тоді була Куртак?
А вона зараз очолює ГО «Мокрий ніс». Абсурд. Чи є хоч крихта совісті в цих людей? Тих, хто мріяв дорватися до грошей, вирвати кусок землі і піаритися. Дуже шкода, що в громадських організаціях по захисту тварин є випадкові люди. Вважаю, що там мають бути ті, які від душі і без грошей рятували тварин, годували їх. У Трускавці є такі зоозахисники: Хохлова Н., Зуймич Л., Сокіл Н., Іванова Н., Павлюк Н., Сов`як А. Я думаю, що з ГО «Мокрий ніс» ми ще зустрінемось в іншій інстанції.
В 2014 р. були залучені зоозахисники зі Львова і ми добилися стерилізації на Гірці 10 собак. Були виклики телеканалів ЗІК, АЛСЕТ, ми співпрацювали з місцевими та львівськими журналістами, готували звернення в місцеву, обласну та генеральну прокуратуру, депутатам, п. Серпінській А.В. як голові всеукраїнського товариства захисту тварин. На все є докази – відео, заяви, стопки фотографій. Працівники міліції не завжди могли допомогти, але хоча б підтримували, за що виношу їм подяку – це Жагаляк В., Вербенець О., Пархоменко А., Середницький М., Ільницький І., який «накрив» аптеку, яка продавала «детелін».
А у Вас, шановні так звані «волонтери», ще язик повертається говорити різні гадості на мою адресу…
Лідія Буга, волонтер, зоозахисник, м. Трускавець
About the Author
Брудна аферистка ця Буга Ліда. Розмножує тварин і лиє бруд на нормальних людей, які ділом займаються, а не чесанням язика. Зависть погане почуття. Давно сама цим зайнятися могла – не хоче.
А ви самі хоча б щось робите чи лише язиком плескати гаразд …