Останній тиждень у Трускавці спостерігається справжній «бум» на лебедів
Відпочивальники з різних санаторіїв та численні місцеві жителі різного віку приходять на питне озеро подивитися на цих пернатих. В попередні роки лебедів у Трускавці не
було, а ось цього року кільканадцять цих птахів облюбували широке водне плесо в затишній місцині під лісом. Їсти їм не бракує – добросердечні відпочивальники годують їх як на забій. Тож не виключено, що питне озеро Трускавця може стати місцем постійного проживання «птахів вірності».
Попри естетичну насолоду якоїсь іншої користі від лебедів мало. Про шкоду й ризики взагалі ніхто не говорить. А вартувало б. Бо тільки одиниці розуміють, що лебеді на озері – це тривожна кнопка, котра свідчить про потребу ґрунтовно почистити питне озеро (не чистилося ще з радянських часів, часткове очищення мало місце хіба в середині 1990-х).
– Люди, це звісно дуже красиво, але!!! Озеро – питне. Качки, лебеді і різне птаство є переносниками різних дуже нехороших хвороб. Там, де в озері живуть птахи, вже не чисто, – б`є на сполох журналістка Галина Носова. Проте її пост залишається голосом «волаючого в пустелі». Всі й далі ходять на дамбу помилуватися лебедями, а про небезпеку ніхто й не думає.
Ось що про лебедів пише міський голова Трускавця 2002-2010 років Лев Грицак. У своїй автобіографічній книзі «Дерева моєї долі», виданої в 2016 році, Лев Ярославович згадує часи своєї праці на Волині, на Шацьких озерах. Він пише:
«Там, на Шацьких озерах, я дізнався, що незважаючи на романтичний ореол, яким наділені лебеді, вони дуже агресивні. Причому до всіх – птахів, звірини, людей. Звісно, лебедина вірність – то тема окрема. Але нікого до себе вони не підпускали. Могли навіть самі напасти й заклювати. Лебідь – птиця могутня й дужа. В крилах надзвичайно сильна. Носа людині точно може зламати.
А найгірше те, що лебеді не вживаються з іншими птахами. Там, де є вони – немає місця нікому. Ось така вона, «лебедина філософія». На Перемуті й Луках вони розігнали геть усіх інших пернатих. А самі облюбували ці казкові місця й досі там живуть. Як і належить, восени відлітають у теплі краї. А весною знову повертаються на Волинь Тепер уже вона точно їхня!».
Вікіпедія зазначає: «У Європі в багатьох містах для пари лебедів у ставках та озерах виділяли спеціальне місце. У багатьох королівських садах лебедів заводили, аби прикрасити ці місця». Та в простому народі до цих птахів ставлення завжди було неоднозначне, що знаходить місце і в народній творчості. Так, визнаючи їхню красу та захоплюючись лебединою вірністю, в казках та легендах лебеді – птахи жорстокі, підступні, злі. Досить згадати хоча б казки різних народів світу – від російської народної «Гуси-лебеді» до літературних «Дикі лебеді» Андерсена чи казок братів Грімм чи Шарля Перро.
На трускавецькому озері оселилися лебеді. Чи надовго? Все-таки відлетять в теплі краї чи залишаться тут на зиму, котра обіцяє бути теплою? Цього не знає ніхто.
А наразі і люди старшого віку, і діти, і молоді леді та джентльмени йдуть на озеро, проходять дамбою аж до його краю, щоб побачити лебедів зблизька, сфотографуватися на їхньому фоні, кинути птахам у воду якусь поживу. Благородні птахи і благородні люди. Але… Як каже народна мудрість, «все добре, поки добре»…
Володимир Ключак
About the Author
Ну так, і російська казочку згадали, і реґіонала Грицака. Добре лиже Ключачок… Вже тепер і лебеді заважають, бо так сказав Грицачок.