Ця невеличкого зросту миловидна молода жінка відразу викликає довіру і повагу
Стебничанка Наталія Петрицин, голова міжрайонного товариства захисту тварин, характеризується особливою, самовідданою, просто дивовижною любов`ю до четвероногих друзів.
– Напевне, це дар від Бога. Коли допомагаю збідованій тварині, то відчуваю велику радість і задоволення. Самі розумієте – жодної віддяки нема ні від кого, тільки від цих врятованих тваринок, що впізнають мене на вулиці, весело лестяться біля ніг, немов дякують за допомогу. Може це когось і дивує, а я інакше не можу. Я просто цим живу, це моє покликання, – каже пані Наталія.
Наталія Петрицин балотувалася в депутати Стебницької міської ради, але не пройшла. Запитуємо її, чи не шкодує про це.
– Восени 2015 року Стебницький громадський рух запропонував мені балотуватися в депутати від партії «Народний контроль», – розповідає Наталія Петрицин. – Я довго вагалася. Сперечатися не вмію і не люблю, я не запальна людина, не люблю непотрібних дискусій. Якщо треба щось організувати, щось зробити, щось дістати, то я готова, але політика – це не моє. Тож я довгий час вагалася, але врешті вирішила піти, бо побачила, що в «Народному контролі» зібралася дійсно хороша команда. А ще дуже поважаю Юрія Нестора, який на цих виборах пройшов в депутати обласної ради. Тому з поваги до нього я пішла на вибори від «Народного контролю». Тим, що я не пройшла, абсолютно не переймаюся. В мене роботи і так вистачає – і з безхатніми тваринами, і інші справи.
– Тобто, тваринами Ви займаєтеся і далі?
– Як керівник товариства захисту тварин за сім років ми зробили дуже багато роботи. Я маю можливість порівняти з іншими містами, які економічно краще стоять, ніж Стебник, але там непочатий край роботи. Хоча влада нам ніколи не йшла назустріч, незважаючи на те, що ми до них неодноразово зверталися. Так, ми хотіли, щоб нам надали якесь приміщення, якусь ділянку, оскільки була можливість залучити інвестиції. Нам допомагала німецька сім`я, пані Уте Людвіг, яка приїхала в наше місто, подивилася як ми працюємо і запропонувала свою допомогу. Заступник міського голови Пецюха пообіцяв нам територію, інвестори подивилися на неї, сказали, щоб ми зробили кошторисну документацію. Ми почали робити проект, та нам по сьогоднішній день ніхто землю не надав. Так ми втратили цього німецького інвестора…
Та ми тваринами все одно займаємося. Хочу подякувати тим, хто нам допомагає – стареньким людям, всім мешканцям Стебника. Їх є дуже багато, тому боюся, що когось забуду і цим ображу. Особливо хочу подякувати такій небайдужій людині як депутата міської ради від «Солідарності» Павло Побережний. Він і раніше нам допомагав як громадський діяч та підприємець.
Зараз депутати з групи «Майбутнє Стебника» (фракції «Народний контроль» та «Солідарність») допомагають нашій організації добитися, щоб місто виділило земельну ділянку чи приміщення, кошти для вирішення проблеми безпритульних тварин. Вони завжди цікавляться нами, телефонують, підказують як правильніше поступити, ніколи не забувають, тому дуже щиро їм дякуємо за підтримку.
– Як Вам вдалося звести до мінімуму проблему бродячих тварин у Стебнику?
– Коли ми простерилізуємо собаку і перетримаємо її, то переважно віддаємо в добрі руки. Тому в нас такої гострої проблеми з бездомними тваринами немає, адже все-таки цілеспрямовано працюємо вже сім років. Та буває, що появляються нові собаки, яких хтось викине, часто в приватному секторі.
Я підготувала проект «Як уникнути проблеми безпритульних тварин у місті». Коли на посаду міського голови Стебника від Стебницького громадського руху балотувався Руслан Крамар, частина мого проекту була включена в його передвиборчу Програму розвитку Cтебника “Майбутнє міста”.
Перший заступник міського голови Роман Корпан мав розмову зі мною і запропонував ці питання з мого проекту висувати на сесію. Так що є надія, що проект може бути реалізованим. Там багато затрат не потрібно, проте треба зусиль, часу, терпіння…
Треба серйозно віднестися до цього питання, щоб уникнути проблеми розмноження безхатніх тварин. Щоб людина задумалася – якщо бере собаку, то її треба зареєструвати, утримувати, щоб собака мала ошийник, номер. Бо коли холоди чи гін, тоді випускають собак і вони створюють проблеми для людей…
Спілкувався Володимир Ключак, газета «Воля громади»
About the Author
Молодець Наталя!Побільше б таких людей.В багатьх містах Львівщини є подібні пролеми і врешті решт потрібна допомога держави.Я впевнена багато людей зможе хоч малим будь чим допомогти.Не будьте байдужими.Та у нас до людей не краще відношення.чого ще чекати.