Письменник Віктор Суворов – про запізніле прозріння Європи, російську «гру м’язами» і захоплення українськими кіборгами

«Путін – товариш не прогнозований і неадекватний. Він може викинути будь-яку гидоту, тому треба бути готовим до всіляких несподіванок», — каже «Експресові» автор історичних бестселерів, який має українське коріння і вже багато років живе в Англії…

— Пане Суворов, деякі аналітики вважають, що в Росії є план — тактика і стратегія. На відміну від України, яка діє ситуативно… Ви погоджуєтесь?

Насправді у Росії немає ніяких ні тактики, ні стратегії. Якби вона їх мала, то давно перемогла б. А так… Крим вони взяли лише нахрапом, скориставшись ситуацією, що в Україні не було уряду, не було президента і т.д. Це, знаєте, як на базарі з когось можуть шапку зірвати й утекти. Ото й уся стратегія! На Донбасі — тим більше… З воєнної точки зору, Росія опинилась там у тупику. Як сторона, що наступає, вона мала швидко діяти, але потрапила в ситуацію затяжного конфлікту. І це для Путіна дуже небезпечно.

Натомість Україна у кращій ситуації, бо вона — сторона, яка обороняється. Інша річ, що завжди треба називати речі своїми іменами. Ще древні китайці наголошували: головне — дати правильну назву. Адже якщо ми правильно назвали річ, явище, процес, значить, ми розуміємо суть того, що відбувається. Якщо неправильно — не розуміємо. Тому про яку Антитерористичну операцію може йтися, коли бойовики мають танки, бронетранспортери, артилерію, з Росії стріляють далекобійні гармати, “гради” й “урагани”? Ви про що говорите, хлопці? Це ві- і-і-йна! Війна за незалежність України. І коли ми це зрозуміємо, коли правильно все назвемо, ось тоді можна буде будувати справжні тактику та стратегію.

— Українські солдати — без сучасної зброї, досить часто погано одягнені та ще гірше нагодовані — воюють, як показав Донецький аеропорт, мов “кіборги”. У чому ви бачите силу цієї нової армії, що народилася у дуже складних умовах і в дуже стислі терміни?

Ви знаєте, я пишаюсь своєю Україною! Це моя країна, це моя армія. Звичайно, шкодую, що вже старий, хворий і що мене там немає. Але дивлюся на все збоку й кажу: молодці, хлопці, так тримати!

А те, що солдати погано одягнені та погано озброєні, — ось це вже ганьба тим генералам, котрі сидять у своїх кабінетах і ні чорта не роблять. Тому що, якою бідною не була б Україна, яким глибоким не був би розвал економіки, але вбрати тих хлопців та нагодувати їх країна все-таки може!

Я посадив би генералів, що відповідають за забезпечен­ня, на танки і відправив у той аеропорт. Щоб вони кілька днів та кілька ночей там провели. Під тим вогнем! А потім повернулися звідти у Київ та приймали відповідні рішення.

До речі, мене дивує ситуація: після розвалу Радянського Союзу в Україні залишилися гори зброї, яку можна привести до ладу та перекинути на схід. Чому ті ситі генерали цього не роблять?!

— “Кремль відправив в Україну сотні військових, зібрав тисячі на кордоні й забезпечує своїх маріонеток на сході зброєю і танками в необмеженій кількості. Це не припущення, це факт… Спроби Росії спростувати це просто не викликають жодної довіри”, — заявив Девід Лідінгтон, міністр Великобританії у справах Європи. Чи не запізно на Заході прозріли?

Тут відповідь проста: краще пізно, ніж ніколи! Добре, що хоч у Великобританії починають щось розуміти. А є ж багато країн, які ще не прозріли та кажуть: “Не треба в цю справу втручатися, вони самі розберуться, давайте все це забудемо, ніхто не винен, нехай будуть мир, благодать і т.д.” Тобто, повторюсь, це дуже добре, що сьогодні у когось починають прорізатися очі. Знаєте, це як у цуценят: коли вони народжуються, то спочатку цілком сліпі й лише згодом починають щось там бачити. (Усміхається). Тому я вважаю, що такі заяви — крок у правильному напрямку.

— Тим часом генсек НАТО Єнс Столтенберг заявив: кількість вильотів їхніх винищувачів у відповідь на дії російської авіації зросла на 50 відсотків. Цього року вони піднімались у небо вже понад 400 разів. Про що це свідчить?

Це свідчить про цілковитий ідіотизм Путіна! Він починає тепер погрожувати світу, оголошуючи ніби нову холодну війну. Ось вони ганяють довкола Європи стратегічні бомбардувальники Ту-95. Цей літак, нагадаю, створювали ще в першій половині XX століття, у 50-х роках, за наказом товариша Сталіна. У нього чотири величезні турбогвинтові двигуни, що створюють жахливий фон на радарах. Тобто, коли.Ту-95 піднімається, його видно за тисячу кілометрів, розумієте?

Такою технікою Африку можна лякати, але, перепрошую, не Європу в XXI столітті! А росіяни літають та хизуються: “Ось дивіться на нашу ядерну потугу”. Це просто безмежна дурість. Ну, не буде атомної війни між Заходом і Росією. Якщо вона почнеться, то заб’ють Росію дуже швидко. Та ж Великобританія, а ще США і Франція, військові бази яких біля російських кордонів. Тому грати надувними м’язами — це остання глупота.

— На вашу думку, найближчим часом на Донбасі слід чекати деескалації ситуації чи навпаки? От які ваші прогнози?

Путін — товариш непрогнозований і неадекватний. Він може викинути будь-яку гидоту, тому треба бути готовим до всіляких несподіванок… Однак слід усвідомлювати, що “там” гнійник. Його треба просто ізолювати — і нехай собі гниє. А довкола звести китайську — чи яку там —стіну. Тобто слід відгородитись, бо ця “зараза” отруює Україну. Ну, а коли жителі Донбасу нарешті попросять “звільніть нас”, тоді можна буде вирушити у визвольний похід… Та за будь-яких обставин Україні — як великій державі — треба покладатися не на заморського дядька, а тільки на себе. Ну й на Бога, звичайно ж!

Богдан БОНДАРЕНКО