Лист з Єрусалиму в єврейський гарнізон на Елефантіні в Нижньому Єгипті, що датується V століттям до н. е., є найстарішим відомим артефактом про ритуал Песаха за межами Танаха
У 419 році до н. е., коли Стародавній Єгипет знаходився під перським пануванням,
єврейська громада, що жила на острові посеред річки Ніл, святкувала Песах. Євреї що знаходилися далеко від центру своєї віри отримали послання з Єрусалима – знаменитий «Великодній лист» Елефантіни, пише оглядач Haaretz Рут Шустер.
Це найстаріше відоме оповідання про пасхальні ритуали за межами Танаха, каже професор Арен Майер з Університету Бар-Ілана. Ці папіруси щонайменше на чотири століття передували рукописам Мертвого моря, як зазначає почесний професор Єврейського університету Бецалель Порті в своїй книзі 1968 року «Архіви Елефантіни». Лист і інші безцінні документи, написані арамейською мовою, були знайдені близько 100 років тому німецькими археологами Отто Рубенсон і Фрідріхом Цукером. Вони проливають світло на життя євреїв того часу, звичаї і релігійні обряди громади.
Лист зберегся погано: доступний фрагмент довжиною в 11,4 сантиметра і шириною в 23 сантиметри. Роздертий залишок «Пасхального листа» від Хананії, високопоставленого чиновника в Єрусалимі, адресований до його «брата» Яданіі, єврейському лідеру Елефантіни, і солдатам-іудеям, які перебували на острові.
У знаменитому «Великодньому листі” не згадано слово «Песах». Однак зміст фрагмента доводить, що інтерпретація вчених вірна. Це також вказує на те, що ритуали, пов’язані з Песахом, ще не були формалізовані.
Збережений текст фактично передає інструкції до свята маци, ось що там написано: «Відрахуйте 14 (днів в місяці нісані) і в (сутінки?) На 14-й (з сутінків спостерігайте Песах?) З 15-го по 21-й день (нісана) дотримуйтесь свято прісного хліба, їжте прісний хліб протягом семи днів. Не працюйте на 15-й і 21-й дні Нісана … не пийте. … І все, що заквашене, візьміть в свої кімнати і запечатайте між цими днями».
Якщо сучасні євреї продають хамец неєвреям, в ту епоху його просто ховали в затишному куточку будинку. Також було заборонено єгипетське пиво, яке робилося з ферментованого зерна.
Походження Песаха оповите таємницею. Багато вчених вважають, що це свято, яким ми його знаємо, включав в себе в давнину два різних весняних ритуали: жертвопринесення тварин, що відзначається напівкочовими ізраїльськими пастухами і «Хаг мацот» (свято прісного хліба) – селянське свято зерна, що відзначається осілою частиною ізраїльського суспільства. Коли ці два свята злилися в один – невідомо.
Обряди весни і Дейторономічна реформа
Що може означати «спостереження за Песахом 14-го числа»? Цей лист може бути настановою євреям Елефантіни принести жертву Господу, передбачає дослідник хаггала Місгав. Однак це суперечить припущенню про те, що ритуал жертвоприношення на той час був централізованим в Єрусалимі.
За 100 років до того, як «Великодній лист» потрапиі з Єрусалиму в Елефантін і до того, як перси завоювали Єгипет, євреї вже жили на острові, каже Порті. Євреї Елефантіни стверджували це в листі, який вони написали пізніше правителю Єрусалиму: «Ми були тут до того, як перси увійшли до Єгипту».
Відповідно до біблійної розповіді, цар Йосія провів «Дейторономічну реформу» в 622 році до н. е., засновану на книзі Дварим (Повторення Закону), знайдену в Єрусалимському Храмі. Серед іншого, згідно з біблійним оповіданням, цар централізував великодній ритуал в Першому Храмі, збудованому царем Соломоном в 10 столітті до н. е.
Однак у 7 столітті до нашої ери у Другій книзі Царств говориться: «І повелів цар (Йосія) всього народу, говорячи: Бережи Пасху Господеві, Богові твоєму, як написано в книзі Завіту цього» (2 Царів 23: 21), – де йдеться, що пасхальне жертвоприношення вже не може відбуватися локально («в межах будь-яких воріт твоїх»), але тільки в Храмі (Второзаконня 16: 5).
У 10 столітті до н. е., коли був побудований Перший Єрусалимський Храм, він, швидше за все, не мав статус місця централізованого поклоніння. Так, є храм, знайдений в Моце, який датується приблизно тим же періодом, що і Перший Єрусалимський Храм, в якому також був жертовник. «Поняття” Храм “існувало і за межами Єрусалиму», – говорить Майер.
Порті пише, що згідно з іншими папірусам, знайденими на Елефантіні, майже через століття після того, як Другий Єрусалимський Храм був побудований повернулися з Вавилону вигнанцями, тварини приносилися в жертву в Елефантінськом храмі – тобто це був повноцінний храм. І це був не єдиний іудейський храм в Стародавньому Єгипті, де жертвопринесення приносилися і після реформи Йосії. В іншому храмі, що знаходився в провінції Онія (на півночі Єгипту), також приносилися жертви, пояснює Порті. Єврейсько-римський історик Йосип Флавій досить докладно пише про храм Оніі в своїй книзі «Іудейська війна».
Невже євреї впродовж століть ігнорували реформу Іосії? Невже єдиний Храм існував тільки в уяві єрусалимських царедворців? Або біблійний текст про це написано пізніше? Чому цей храм був заснований на Елефантіні з самого початку?
«Можливо, що обгрунтування існування обох храмів в Єгипті лежить в Книзі Ісаї 19:19:«В той день буде жертовник Господу серед краю єгипетського і стовп на кордоні її з Господом». «Цей вірш став гарантією для заснування храму Оніі. Тому я припускаю, що той же самий вірш міг би послужити причиною створення Елефантінського храму, тому що він розташовувався на кордоні», – стверджує Порті.
На питання, коли була написана книга Ісаї, він відповідає, що цей пророк імовірно жив в VIII столітті до н. е., тобто до царювання Іосії. І храми в Стародавньому Єгипті могли бути «звільнені» від централізації іудейського культу, проведеної Іосією. Або ж, як припускає професор Майер, євреї Елефантіни прибули туди з Ерец Ісраель або звідкись ще до введення централізованого поклоніння; або з громад, які не прийняли концепцію централізації. Або ж біблійні описи центральної ролі Єрусалима в Перський період дійсно могли бути написані пізніше 5 століття до н.е.
Як стверджував Гард Гранеред в Journal of Biblical Literature в 2019 році: «Можливо, елефантійскі документи краще відображають сутність іудейського життя в той час, ніж біблійні тексти. Документи з Елефантіни … не піддавалися редагуванню, як у випадку з текстами єврейської Біблії », – пише він.
Як би там не було, євреї, що жили приблизно через два століття після Іосії на крихітному острові Елефантіна, або просили, або отримували вказівки щодо дотримання Песаха, що, як уже було сказано, вказує на те, що ритуали ще не були формалізовані.
Смерть ягняти
Незважаючи на те що Перська імперія набирала силу, в 410 році до н. е. на Елефантіні проти Арсама, сатрапа Єгипту, було піднято повстання. Пригнічуючи його, влада скористалася цією можливістю, щоб зруйнувати єврейський храм на острові. Чому єгиптяни зруйнували храм – залишається тільки гадати. Може бути тому, що вони поклонялися Хнуму, богу з головою барана, і були обурені жертвопринесеннями агнця в храмі.
В кінці 407 року до н. е., адресат «Пасхального листа», єврейський лідер Яданія, написав перському наміснику Іудеї (все ще при персах), просячи дозволу відновити храм громади, який, як він писав, був побудований до персів і при єгипетському правлінні. Два роки по тому, в 405 році до н. е., храм на Елефантіні був відновлений.
У 404 році до н.е. єгиптянам вдалося відкинути перські війська і зберігати контроль над країною протягом приблизно півстоліття, однак про життя євреїв Елефантіни в цей період майже нічого не відомо.
«Я думаю, що в перський період іудаїзм не був єдиним, – резюмує Майер. – У Вавилоні, Єрусалимі, на острові Елефантін і в інших місцях ми б побачили різні дивні і дивовижні варіації в порівнянні з біблійним текстом».
Ефрат Шалем
About the Author
А чому немає посилання на джерело?