Два десятки кандидатів на 121 Дрогобицькому окрузі. Саме з такої кількості доведеться обирати виборцю. І вибраний буде лише один. Але хто?
Представляти інтереси Дрогобиччини хочуть люди дуже різні
– і старші, і досить молоді, і місцеві, і заїжджі «парашутисти», і досвідчені в політиці, і ті, хто навіть ніколи не обирався депутатом місцевої ради. Серед тих, кого вабить посада народного депутата – майже всі чоловіки (за винятком Любові Голубіцької та Наталії Беднарчик).
Глянемо правді у вічі та скажемо кілька слів про кожного з кандидатів.
Алексєєв Михайло від «Правого сектору» є мешканцем Стрия. Невже націоналісти («Свобода», КУН, ОУН, «Правий сектор», «Національний корпус») не могли знайти місцевого? При всій повазі до націоналістів, участь цього кандидата у виборчих перегонах є радше номінальною, аніж реальною.
Беднарчик Наталія зі Стебника – працівниця податкової, самовисування. Без шансів.
Гарасим’як Роман – воїн-АТОвець з Трускавця (народжений в Стебнику). Самовисуванець. На жаль, на цих виборах він не єдиний представник АТОвців, тож навряд чи вдасться йому повторити успіх дрогобицького обранця зразка 2014 року. Але в будь-якому випадку участь Романа Гарасим`яка в парламентських виборах стане йому в нагоді вже на наступних місцевих виборах.
Голубіцька Любов з Борислава – представниця «Самопомочі». Так, ця жінка може розраховувати на симпатії чималої частини бориславців, проте для міст Дрогобича, Трускавця, Стебника, сіл району вона є terra incognita. Тож шанси на її звитягу дуже й дуже невеликі.
Демко Тарас з Дрогобича йде на вибори як самовисуванець. Член партії «Громадянська позиція» і єдиної опозиційної до мера фракції в Дрогобицькій міській раді навряд чи втішився від об`єднання його політичної сили з «Народним контролем». Його рідна партія підтримала діючого нардепа від Дрогобиччини, а Тарас Демко, напевно, вирішив взяти участь у виборах згідно принципу «Пан або пропав». Швидше за все, пропав, бо попередні вибори мера Дрогобича Тарас Демко програв. А от наступні мерські перегони можуть виявитися для нього переможними – на фоні теперішньої ситуації в Дрогобичі виграти там може будь-хто, непричетний до чинної влади міста.
Дяків Йосип – керівник МКП «Транс-Екіпаж», фірми, котра займається пасажирськими перевезеннями в регіоні. Але їхня якість та ціна викликають чимало нарікань, тож це радше мінус для нього, аніж плюс. Мінусом є й колишня причетність до Партії регіонів (Йосип Дяків був депутатом райради від цієї політсили). Сукупність цих факторів не дозволяє його зарахувати до фаворитів перегонів.
Жирний Сергій – керівник «Комбінату міського господарства» в Дрогобичі. Якщо б він пройшов, це було б великою несподіванкою для всіх.
Жолобович Назар, уродженець Борислава та працівник Львівської ОДА є особою мало знаною в регіоні. Тож його участь може бути чисто технічною. Зрештою, не він один з 20 може бути «технічним» кандидатом та підігравати реальним фаворитам перегонів.
Задорожний Михайло – один з реальних претендентів здобути мандат депутата. Депутат Львівської обласної ради, офіційний представник популярної в регіоні політсили попереднього президента Порошенка цим разом може нарешті перемогти (попередні спроби в 2012 та 2014 рр. були невдалими). Його особисті зв’язки та досвід дають Михайлові Задорожному шанс створити найдієвіші та найрозгалуженіші штаби порівняно з іншими кандидатами. Навіть якщо кандидат не переможе, то в трійку ввійде точно.
Ілик Роман – важковаговик. Був депутатом від цього округу в 2012-2014 рр. (як кандидат від Об`єднаної опозиції «Батьківщина»), взяв третє місце на окрузі на парламентських виборах 2014 р. Заступник міністра охорони здоров`я, родинний бізнес пов’язаний з Дрогобичем. Сам уродженець Борислава. Один з фаворитів, котрий точно ввійде в першу п’ятірку.
Кугівчак Степан з Підбужа – медбрат в трускавецькому санаторії «Алмаз» (на сайті ЦВК пише «медична сестра»). Санаторій раніше входив до складу ПрАТ «Трускавецькурорт», зараз відноситься до «Української готельної групи», котрою керує головний «порошенківець» Трускавця Анатолій Стародуб. Степан Кугівчак є членом партії «Європейська Солідарність» Порошенка, а оскільки ця політсила висуває іншого кандидата, то з цілковитою певністю можна говорити про технічність даного кандидата.
Кулик Євген у виборах бере участь не вперше. Цього разу від партії «Сила і честь» Смешка. Професор проживає у Трускавці, але на всіх попередніх виборах він у місті-курорті набирав мізер. Тож навряд чи пощастить йому і цього разу в масштабах Дрогобиччини. Як і у випадку інших кандидатів, для нього парламентські вибори хороша нагода пригадати себе людям з прицілом на місцеві вибори.
Малихін Павло – керівник військово-цивільної адміністрації в Авдіївці, отже теж людина Порошенка. Уродженець Дрогобича, має великий авторитет серед АТОвців, волонтерів і тих дрогобичан, котрі його знають. Може взяти навіть більше голосів, ніж інші два кандидати-АТОвці.
Матківський Богдан – трускавчанин, чинний депутат ВРУ. Шанси в нього невеликі, адже підтримка режиму Кучми в Дрогобичі і дружба з такими одіозними особами як нардеп Антонищак зводять їх до мінімуму. Головним закидом в його сторону під час передвиборчих перегонів буде те, що він «нічого не зробив для Дрогобиччини». І хоча це не так, але виправдовуватися завжди важче, ніж «наїжджати». Статус чинного депутата на цих виборах – також мінус.
Мисишин Олександр – самовисуванець зі Львова, про якого ніхто досі не чув. Тому навряд чи він набере хоча б 1%.
Огньов Дмитро – хоча на сайті ЦВК і зареєстрований, але партія Вакарчука «Голос» вже заявила про відкликання цього кандидата.
Піляк Іван – Східницький селищний голова попередньої та теперішньої каденцій (2010-2019). Висувається від «Батьківщини». Один з потужних керівників-менеджерів, керівників-господарників. Мінусом є те, що досі кандидат не «виходив за рамки» Східниці-Борислава, тож окрім цих населених пунктів та сіл гірської частини Дрогобиччини його знають мало. Безперечним плюсом є висування «Батьківщиною», котра на Дрогобиччині завжди мала свій електорат.
Руднєв Віктор – шанси на перемогу незначні. Чинний депутат Бориславської міської ради висувається від Радикальної партії Ляшка.
Саламаха Орест – представник партії Зеленського «Слуга народу». І цим можна сказати все – саме на цьому месиджі буде побудована його передвиборча кампанія. Явним мінусом кандидата є те, що він немісцевий і зовсім незнаний широкому загалу. Пройти до ВРУ від Дрогобиччини він зможе тільки невідомо яким чудом. Хіба що як простий красивий молодий хлопець.
Сікора Михайло – голова Дрогобицької районної ради старої «закалки», котрий може сплутати карти багатьом. Брат очільника етнологічного товариства «№Бойківщина» Любомира Сікори, добрий приятель та земляк колишнього голови Дрогобицької РДА Михайла Кравця. Його участь у цих виборах є радше підготовкою до участі в майбутніх місцевих виборах, де він знову хоче перемогти. Бо програвати брати Сікори не люблять. Боротиметься запекло.
Танчук Роман – дрогобичанин, висуває Аграрна партія України. Не належить до числа фаворитів перегонів.
Фідик Володимир з Дрогобича також до фаворитів не належить. Безпартійний та безробітний чоловік швидше за все теж є чиїмсь технічним кандидатом.
Як бачимо, з двох десятків орлів, котрі пробують дістатися до гнізда українського парламенту, реальні шанси потрапити туди має лише 5: Іван Піляк, Михайло Задорожний, Роман Ілик, Михайло Сікора, Павло Малихін. Швидше за все, саме ці кандидати сформують першу п’ятірку лідерів перегонів. В інших шанси на перемогу є, але значно менші.
Вальдемар Шліссельман
About the Author
вот пидор..