Освітня система в Україні в даний час ніби маятник. Тільки звикнули до одного, а систему вже хитнуло в інший бік. Міністри все змінюють і змінюють програми, підручники, зошити при тому не заглиблюючись в саму суть проблеми освіти. Закривають навчальні заклади в сільській місцевості мотивуючи тим, що сільські школи є нерентабельними, що дитині буде краще в школі де є велика технічна база, краща забезпеченість підручниками, створено профільні напрямки. Але при цьому ніхто не думає о котрій годині дитині потрібно піднятися, по яких дорогах, особливо в зимовий період, доїхати до того навчального закладу і чи буде в неї бажання після цього здобувати знання.
А програми! Це взагалі окрема розмова. Вони їх розвантажують уже декілька років, а в реалії все та навпаки, бо той матеріал який потрібно було освоїти за 3 години тепер потрібно подати за 1 навчальну годину. При тому в друкованих зошитах для контрольних робіт введений той матеріал, який викинутий з програми для розвантаження. І постає питання: «А як же учневі вдало виконати дану контрольну роботу? А далі ЗНО і знову проблема?» Якщо всім наймати репетиторів для підготовки, то навіщо тоді проходити шкільний курс?
На даний час в освіті велику увагу почали приділяти вивченню іноземних мов. Звичайно, це викликано потребами нашого часу, але як пояснити це учням, коли держава не забезпечує навчальні заклади потрібною кількістю підручників. На 10-15 учнів надходить два підручники з Англійської мови під авторством Карпюк О. Д. про яку якість освіти можна говорити в даному випадку.
Чому б нашому міністерству освіти не змінити сам підхід до системи освіти. На даний час свідомість дітей дуже змінилася, вони втратили мотивацію до навчання і пробудити дану мотивацію дуже важко, якщо учень хоч трішки засумнівався у потрібності певних знань він відмітає їх, як непотріб, а тому дитині самий перед треба привести приклад де вона зможе застосувати ті чи інші знання. І зацікавленість буде тільки тоді, коли вона знатиме, що завдяки своїм знанням вона зможе отримати добре оплачувану роботу. Капіталістичні відносини нажаль дійшли і до освіти, і як би ми не говорили учням, що їхній обов’язок вчитися, якщо вони в цьому не бачитимуть ніякого сенсу ,то ,на жаль ,результату не буде. Система освіти давно устріла, проте можовладців це навряд чи хвилює. Яке ж майбутнє очікує українських школярів?
