13 га лісу біля Дрогобича повернуто у державну власність
Зустріч полеглого Героя Петра Кобриновича з Дрогобича відбудеться 22 листопада
Під час захисту України загинув Дрогобичанин - Петро Кобринович
26-ти річний шахрай з Дрогобича збагатився на 80 тис.грн.
Дві ДТП на Дрогобиччині вже з самого ранку (Фото, Відео)
«Як ви, панове, допустили таку корупцію у країні?». Обидва Президенти густо почервоніли…Далекого вже тепер 2005 року, презентуючи свою книгу «Всі ми діти Землі» на Всесвітньому форумі «Від Солідарності до свободи», що проходив у Варшаві та Гданську наприкінці серпня, я мав змогу вислухати гострий виступ видатного поляка Збігнєва Бжезінського. Того, що все життя боровся з соціалістичною системою. Він тоді запитав двох президентів Польщі, Валенсу та Квасьнєвського,що сиділи в президії Форуму: «Як ви, панове, допустили таку корупцію у країні?». Обидва Президенти густо почервоніли…
Наша ж влада протягом 23 років виробляла у собі здатність не червоніти за будь-які свої негідні вчинки. Не червоніє вона й сьогодні, розповідаючи про «продовження реформ». Панове владці, хіба можна продовжити те, чого не існує в природі взагалі? Ось високопосадовець у телеефірі робить «сенсаційну» заяву про те, що, буцімто, у Польщі «всі не люблять Бальцеровича». Меле, як кажуть «нічтоже сумнящеся». А хіба ми повинні «любити» владу, яка дбає виключно про власні шкурні інтереси, ще, як модно тепер «меседжувати» — про імідж. І різні подібні бздури. Все, окрім виконання прямих обов’язків: ходити на роботу та діставати зарплатню за її якісне виконання . На яку, роботу, вони з власної доброї волі найнялися своїми виборцями. А робота наших владців сьогодні не заслуговує на найменше пошанування.
Нещодавно спілкувався з декількома представниками різних поколінь поляків: від ровесників і до молоді, що навчається. Молоді стверджують: якби не воля та послідовність Лешека ( саме так його назвали молоді студенти,- О.М.) ми б і далі знаходилися в глибокій кризі. Люди, дещо старші за віком, кажуть про те, що важко було саме в часи реформ, але вони відали, що це задля спільної користі та майбутнього їх дітей та онуків. Літні люди говорили, що вони не були готові до радикальних змін і тому мали певні стресові ситуації. Однак всі кажуть: Лешек Бальцерович підніс Польщу на рівень світового визнання. Ось так.
Так, Лешека Бальцеровича свого часу помітив у «Солідарності» майбутній президент Польщі Лех Валенса і запропонував томуувійти в перший уряд «Солідарності. Сталося це 1989 року. Я тоді навчався на тримісячних Всесоюзних курсах з підготовки перших менеджерів в СРСР. Там і познайомився з хлопцями із «Солідарності» — їх приїхало на запрошення організатора курсів пана Тарасова, двадцять осіб. Спочатку вночі, під час гри у «Мафію» а потім при щоденному спілкуванні, багато дізнався власне про рух «Солідарність» та, зокрема, й про реформатора, автора «шокової терапії» Лешека Бальцеровича. Відчувалося, що молоді поляки повністю довіряють та підтримують ініціативи Лешека. Однак Бальцерович, пропагуючи відхід від планової економіки, яка була прийнятною в цілому соцтаборі , знечувся, коли його «пішли» з уряду. Закидали йому й перебування в США, де він навчався два роки.
Друге дихання Лешек Бальцерович дістав за президентства Олександра Кваснєвського, який запропонував йому очолитиНаціональний банк Польщі. Саме там пан Бальцерович зміг втримати злотий від падіння, встановивши його єдиний курс. Він не дозволив собі імітувати діяльність, як це зробили «наші» банкіри, спекулюючи на курсі долара та роблячи злиденними понад 40 мільйонів співвітчизників. І лише купка «обраних» в Україні цьогоріч збільшила свої статки у астрономічній пропорції ( банки, кондитерські концерни і таке подібне). Говорили цинічну неправду про вплив війни, паніку неосвічених «маленьких» українців і інші несусвітні вигадки.
Михаїл Саакашвілі екс-президент Грузії небезпідставно вважає, що якби У 2000-2002 роках тодішній Президент Грузії Едуард Шеварднадзе послухав свого радника з економічних питань, Лешека Бальцеровича, то Грузія б здійснили справжній прорив у галузі економіки, боротьби з корупцією та верховенства приватної власності.
А зараз знову повернемося до наших баранів, тобто теми розмови. Якось відомий адвокат Тетяна Монтян у телеефірі ЗІКу сказала, що бандитський уряд Януковича все ж таки мав якісь «правила гри», теперішня влада владарює без жодних публічних правил. Це ми вже мали змогу спостерігати під час представлення Арсенієм Яценюком свого уряду. Процедура була такою відверто зневажливою, що представники «Самопомічі» покинули залу ВРУ. Даремно кидався на них лідер ППР Юрій Луценко, вчорашні комбати теж заявили про своє несприйняття таких методів політики. А чого власне було сподіватися від «куля в лоб»? Чи ми вже забули, що участь Арсенія Петровича у виборах-2010 привела до влади партію бандюганів Януковича. Так, можна сперечатися, що «хрін не солодший за ріпу», мовляв, якби була президентша Юля, то невідомо, де б ми були. Можливо. Але немає жодних сумнівів, що такого відверто бандитського пограбування ресурсів країни не відбулося.
Ми також забули, як зневажливо вів засідання ВРУ спікер Яценюк: для нього не було жодних моральних авторитетів, він все за всіх знав краще. «Умный еврейский мальчик», як його називали шкільні вчителі став зарозуміло пихатим, зверхнім. Потім додалося позерство, відверта зневага до підлеглих ( як у випадку із колишнім міністром охорони здоров’я, вчорашнім учасником Майдану) та гра в «свого пацана». Вислови, які дозволяв собі спікер ВРУ, а тепер прем’єр Яценюк, — із жаргону босяків. Так не висловлюються пересічні українці, які поважають свого співбесідника. Не буду зараз цитувати «живого класика» Яценюка, бо це вирази нікчеми на найвищому щаблі влади в країні. І навіть досконале знання англійської цьому явищу не дає ради…
Свого часу Генрі Кіссінджер сказав: « Влада – найдужчий збудливий засіб». Можливо, що «наша» теперішня влада вже майже рік знаходиться у вкрай збудженому стані. А він, стан безперервного збудження, як стверджують лікарі, може мати фатальні наслідки, — повна імпотенція. Чи не прояви такої політичної імпотенції ми всі сьогодні з вами й спостерігаємо у таборі наших найвищих очільників: у сфері соціального захисту, безпеки, маю на увазі очевидну млявість Головнокомандувача та гаранта тощо. Чи хтось може любити імпотента? Це можливо серед добрих самаритян, зокрема, але, як на мене, це неприродно, отже приречене на переосмислення відносин. Маю на увазі все ж таки суспільні відносини між посадовцями та тими, хто їх найняв на роботу, — громадянами України. Бо ніхто й нікого НЕ ПОВИНЕН любити. Це почуття виникає внаслідок, насамперед, великої довіри та вдячності за чесність, порядність та інші прояви християнської моралі. Ці якості сьогодні має продемонструвати наша влада. У іншому випадку, як кажуть: від любові до ненависті, — один крок.
Олександр Магльона
Ви володієте цікавішою інформацією на тему, радо розмістимо її на ресурсі,
