22 червня, у Дрогобичі молитвою-реквієм на меморіалі «Тюрма на Стрийській» за участю духовенства, представників місцевої влади, громадськості вшанували пам’ять жертв більшовицького і нацистського режимі

Повідомляє Дрогобиччина — новини краю з посиланням на власкора IA ZIK.

Панахиду за невинно убієнними відправив єпископ Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ Ярослав (Приріз) у співслужінні із священиками.

Промовляючи до людей, владика Ярослав, зокрема, сказав: «Приходячи на це місце, ми відчуваємо тиху мову людей – наших братів і сестер, наших батьків і матерів, наших дітей, які з вічності передають нам слова любові, кажучи, що вони поклали своє життя, щоб ми жили. Вони також хотіли жити, їхня вина більшовицьким режимом окреслювалася тим, що вони любили свою мову, Батьківщину, що мали вищу освіту, що були господарями, громадськими діячами. Цього вистачало, щоби кат Богом благословенного народу знущався над цими людьми, проливав невинну кров і затирав священну пам’ять тих героїв, отців, які віддали свої життя за ідеали народу, держави, правди і свободи».

Нагадавши, що серед закатованих енкаведистами були дрогобицькі духівники ієромонахи Северіян Бараник, Яким Сеньківський, Віталій Байрак, проповідник зауважив:. «Ми дивимося на цьому місці у їх життя як в ікону. 15 років як св. Папа Іван Павло ІІ, прибувши як паломник на нашу землю, проголосив пастирів, які не залишили свого стада в часи випробування і були закатовані разом із своїм народом, блаженними. Святіший отець і Вселенська церква в цілому показує їх як взірець душпастирського служіння і посвяти своєму народові, своїй землі, своїй Батьківщині. Сьогодні вони є патронами виховання нового покоління священства в нашій церкві, особливо в нашій єпархії».

Владика Ярослав пригадав слова Божественного Спасителя про те, що немає більшої любові за ту, хто життя своє віддає за своїх друзів, за свою матір, свого брата, за свою мову,історію, правду і свободу.

«Тому сонм мучеників й ісповідників – духовних і національних – сьогодні тут, – каже ієрарх. – Ми – на їхній Неопалимій Купині. Ми приходимо сюди, щоб набратись від них сили, бо переживаємо нові виклики. Агресор з новою силою пробує відновити, реанімувати цю більшовицьку систему, яка приносила мільйонні жертви на нашій землі з того боголюбивого українського народу. Надзвичайно важливо прибути на це місце як паломник, схилити голову, виголосити молитву увіковічення тих героїв. І не тільки молитись за них, але й до них, щоби вони допомогли нам у ці непрості часи випробування, коли агресор в черговий раз випробувує наскільки єдність, солідарність, соборність – притаманні нашому народові».

Єпископ закликав приходити на меморіал «Тюрма на Стрийській», щоб увіковічнити закатованих і набиратись сили духа, щоб сьогодні лінія фронту, яка проходить в серці кожного свідомого українця, здригнулася, щоб ми не були байдужі, бо статистика нам говорить, що оця новітня війна агресора з Московії принесла вже понад 10 тисяч невинно убієнних наших синів і дочок, понад 250 тисяч є пораненими, понівеченими.

«Спілкування з ними у київському шпиталі вразило до сліз і кожну клітину, – зазначив єпископ. – Коли доводилось в якийсь спосіб висловити вдячність воїнам за жертву, сказати, що про них пам’ятає багатомільйонний народ, майже кожний відповідав: «я – військовий офіцер, це мій обов’язок захищати свою землю і свій народ».

Владика Ярослав закликав продовжувати на цьому місці увіковічнювати «тих героїв, ту пам’ять, яку не змогли вирвати в нас нацистський і більшовицький режими, спомин якої привів до воскресіння правди – в кінці 20 – на початку 21 ст. правда воскресла».

З історичною довідкою виступила старший науковий працівник музею «Дрогобиччина» Марія Головкевич, котра зазначила, що саме 22 червня 75 років тому із цієї закривавленої землі почалися масові страти українців, які з лютою ненавистю чинили більшовицькі сатрапи на Західній Україні. За приблизними підрахунками у Дрогобичі вони відібрали життя 1 200 ув’язненим.

Марія Головкевич запропонувала передати приміщення усіх колишніх 32 камер тюрми НКВС, в яких катували і нищили невинних людей, для облаштування музею, а також пригадала заклик оргкомітету меморіалу: «Прийди! Помолись! Пам’ятай!».

Емблемою заходу були червоні маки. Червоно-чорну квітку, виготовлену пластунами, прикріпили на груди кожному учасникові. Людям також роздали буклети, які розповідають про трагічні події в тюрмі на Стрийській.