Психологічна підтримка для людей, які зазнали страждань внаслідок війни
Електричні інвалідні коляски - найкращий вибір для мобільності та незалежності
Волонтери Дрогобиччини оголосили збір на Великодній виїзд до воїнів на передову
Триває збір голосів про присвоєння звання Героя України стебничанину Роману Тяці
Під час толоки у Дрогобичі виявили цікаву історичну знахідку
Вечір поезії Анастасії Дмитрук пройшов 13 вересня у Дрогобичі в приміщенні обласного музично-драматичного театру імені Юрія ДрогобичаПівторагодинна зустріч складалася із двох частин – під час першої лунала громадянська лірика молодої київської поетки (а фактично поетки вже загальноукраїнського рівня), у другій – просто лірика. Дівчина сама читала свої вірші, переплітаючи їх власними роздумами, більшість з яких стосувалися сучасності, війни, відносин між людьми, віри в майбутнє України.
Глядачі, яких зібралося близько сотні, однаково добре сприймали вірші поетки як українською, так і російською мовами, адже поєднує ці твори щира любов до України, переживання за її долю, біль втрат та намагання розкласти все по поличках. Настя розповідає про свої поїздки по бойових позиціях, про зустрічі з солдатами у госпіталях, про друзів, які перестали бути друзями, оскільки зраділи захопленню Криму Росією, про вірність та патріотизм. Оплески глядачів та щирі вигуки «Браво!» довели, що цей вечір дійсно вдався.
В антракті між читанням поезії відбувся благодійний аукціон, на якому була можливість придбати твори митців – виручені кошти пішли на потреби української армії. Щоправда, було продано всього дві картини на суму 400 грн. (за 300 грн. картина Тараса Голика та за 100 грн. твір молодих митців під назвою «Промінь світла»). Згодом стало відомо, що організатори поетичного вечора придбали ще картину за 1 000 гривень в подарунок для Насті як згадку про Дрогобич. В кінці зустрічі глядачі вирішили спільно придбати ще одну картину для театру. Також була можливість купити збірку поезій А. Дмитрук (ціна 50 грн.) або ж аудіодиск (50 грн.) – виручені від продажу кошти теж пішли для потреб українського війська.
Можливо, зарано ще порівнювати Настю Дмитрук з іншими поетами української класичної літератури. Але вже цілком напевно можна стверджувати, що її громадянська лірика, яка постала як вимога часу, як відгук на ті бурхливі події, що тривають вже десять місяців, знайшла своє місце, свою нішу в сучасній українській поезії. Напевно що Настя ще приїде до Дрогобича і привезе свої нові вірші. А поки що рекомендуємо пошукати в Інтернеті тексти поетичних творів Анастасії Дмитрук та прочитати їх – навряд чи вони залишать Вас байдужими. Хоча звісно краще було слухати поезію у виконанні автора.
Никогда мы не будем братьями
ни по родине, ни по матери.
Духа нет у вас быть свободными –
нам не стать с вами даже сводными.
Вы себя окрестили “старшими” —
нам бы младшими, да не вашими.
Вас так много, а, жаль, безликие.
Вы огромные, мы – великие.
А вы жмете… вы всё маетесь,
своей завистью вы подавитесь.
Воля – слово вам незнакомое,
вы все с детства в цепи закованы.
У вас дома “молчанье – золото”,
а у нас жгут коктейли Молотова…
Анастасія Дмитрук
Ви володієте цікавішою інформацією на тему, радо розмістимо її на ресурсі,
