«не пускайте до домівки соціального фахівця», «соціальний фахівець – загроза для твоєї домівки», ось з такими гаслами сьогодні по вулицях Дрогобича пройшлись активісти.

Вже який раз на вулицях нашого міста можна спостерігати акції проти ювенальної юстиції, мені доводилось бачити лише за рік не менше 3-х разів. Стидно признатись, але, що воно таке, зовсім нічого не знаю, окрім того, що несе вона з собою люту загрозу для батьків, як це озвучують мітингуючі. То ж попробуємо розібратися, та хоч трохи зрозуміти, що це за загроза така і наскільки вона велика. Правда слід зауважити, що кількісно, мітингуючі не переконливі. Не впевнений чи було хоч б 100 чоловік на одному з мітингів і чому Дрогобичани такі пасивні до цього питання. Чи може так, як у нас повсюди, поки мене не заділо, «гори воно ясним пламенем».

Так от, як це описують самі мітингуючі, або, що саме викладено в їхніх інформаційних буклетах.

Соціальний фахівець — загроза для твоїх дітей.

Що таке ЮВЕНАЛЬНА ЮСТИЦІЯ?

Це антисімейна система, яка за допомогою соціальних фахівців буде позбавляти батьків батьківських прав та відбирати дітей з благополучних сімей і віддавати їх до так званих прийомних сімей, а далі дітей продавати за кордон на органи та на усиновлення гомосексуалістам та педофілам (див. газета «Високий замок» «За сльозами на очах Сем звикає до двох татусів» за 3-9 березня 2011 року)

За чим ховається ювенальна юстиція?

Ця тиранія маскується за соціальними службами, соціальними працівниками, органами опіки, так званими прийомними сім»ями, анкетуваннями в школах та садочках, телефон гарячої лінії, соціальні педагоги.

ЮВЕНАЛЬНА ЮСТИЦІЯ ФУНКЦІОНУЄ В УКРАЇНІ ЧЕРЕЗ СОЦІАЛЬНИХ ФАЦІВЦІВ ТА АНКЕТУВАННЯ В ШКОЛАХ!

— Соціальні працівники ходять по домівках, збирають інформацію про сім»ю, складають акти обстеження.

Вони працюють за новою системою ювенальної юстиції. Не вірте їм, якщо будуть приходити та пропонувати соціальну допомогу (матеріальну чи іншу). Основна їхня мета — поставити сім»ю на облік.

— У школах, без згоди батьків, проводити ювенальне анкетування між дітьми. В анкетах дітей запитують, чи зазнають насилля у сім»ї.

Всі анкетні дані потрапляють у руки соціальним працівникам, які на основі цих даних можуть звинуватити батьків у насильстві над власними дітьми і відібрати дітей з рідної сім»ї.

Згідно ювенальної юстиції: Буь-який виховний процес над дитиною розцінюється як насилля та порушення прав дитини.

Як захистити своїх дітей від ювенальної тиранії?

— створювати батьківські комітети у школах для захисту дітей.

— дітям в школі не брати участь в анкетуваннях

— занести заяву в школу, саочок про заборону обробки даних дитини

— НЕ ВІДЧИНЯТИ ДВЕРІ СОЦІАЛЬНИМ ФАХІВЦЯМ!

— не впускати їх ц свій дім — маєте на це законне право!

— не відповідати на їхні телефонні дзвінки

— не відвідувати кабінети соціальних фахівців

— в жодному разі не підписувати акт обстеження, навіть якщо він позитивний!!!

Закон України нас захищає!

стт.30, 32 Конституція України, Цивільний Кодекс України, п. 1, 2, 3, 4 ст. 301; п 1 ст. 270 Детальніше в інтернеті (зразок заяв в школи та садочки і інша законодавча база)
http://www.pokrov.lviv.ua/!

Згодьтеся, перечитавши цю інформацію, адекватно переварити її без ненормативної лексики важко. Давайте тепер зазирнемо до наших сусідів Росіян і як є воно в них.

— «Тамбовська справа»: органи опіки намагалися вилучити дитину на підставі того, що перші два місяці, поки мати годувала його грудьми, він недобирав ваги, і помістили його в лікарню.

— «Ясенівська справа»: не дочекавшись своєї восьмирічної доньки після уроків, мати здивовано дізналася від педагогів, що дівчинка «виявлена» в школі «бездоглядною» і «безпритульною» органами опіки та піклування, у зв’язку з чим відправлена в притулок. Повернути її змогли лише через кілька місяців; суди тривають досі.

— «Пітерська справа»: шестирічну дівчинку забрали в дитбудинок «свідченням» опіки, що в день візиту дівчинка була брудна і недоглянута (хоча в цей день вона взагалі була з батьком на морі), і «свідченням» з роботи матері, що та п’є, хоча її начальниця категорично стверджує зворотне.

— А в цій справі вже читається інший акцент. Подружжя, яке переїхало в 1980-х в Москву з Молдавії, чесним і нелегкою працею заслужили трикімнатну квартиру. Жили, працювали і виховували трьох дітей. Одного разу до них зі школи навідався соціальний працівник з проханням показати, як живуть діти, — мовляв, нічого особливого, ми всі зараз обходимо. Мати, проста жінка, що звикла довіряти владі в цілому та школі зокрема, впустила даму в квартиру, провела по кімнатах, пред’явила дітей, які, скинувши тапочки, возили машинки по паласу в дитячій, і навіть відкрила холодильник (молоко, масло, пельмені), а на прохання підписати акт огляду — «так, для проформи» — не читаючи, поставила підпис.

Зовсім скоро вона, працююча жінка без шкідливих звичок, постала перед судом, який позбавив її батьківських прав. Рішення було прийнято на підставі того самого акта, з якого випливало, що на момент обстеження діти перебували без постійного нагляду», вони «були недостатньо одягнені», а раціон харчування кричуще «бідний і одноманітний», що яскраво свідчить про недостатню турботу», а, отже, про «наявність небезпеки для нормального життя і розвитку дітей» в цих умовах.

Дітей вилучили з сім’ї і відправили в інтернат, маму — визнали небезпечною для суспільства і присудили два роки виправних робіт. З соціального житла її виписали, а чоловік, прописаний за іншою адресою, і зовсім залишився при своїх інтересах. Але, на щастя, не здався, що й зробило всю історію надбанням громадськості.

Повертаємось знову до нас.

Ювенальна юстиція впроваджується в Україні в режимі суворої секретності. Йде обговорення проекту Концепції, який не спромоглися навіть опублікувати. А що, не наша це собача справа — знати, що збираються робити з нашими дітьми Тед Тернер і його українські підручні. Зрештою, для ювенальної юстиції батьки — біологічні раби, а діти — це державне майно.

Ходять чутки, що ювенальна юстиція буде введена у нас до кінця травня. Зроблено це буде, знову ж, нишком, указом Президента, минаючи складну і ризиковану процедуру обговорення законопроекту у Верховній Раді.

Якщо комусь наведена стаття здасться безглуздям, вони можуть прочитати самостійно про фонд United Nations Foundation і висловлювання та плани Теда Тернера тут.

А дальше ДУМАЙТЕ САМІ, чи слід долучатися до цих наразі малочисельних акцій у Дрогобичі, чи зачекаємо … ?, думаючи, що якось буде і що грім лупане десь збоку.

К’отермак