Волонтери Дрогобиччини оголосили збір на Великодній виїзд до воїнів на передову
Триває збір голосів про присвоєння звання Героя України стебничанину Роману Тяці
Під час толоки у Дрогобичі виявили цікаву історичну знахідку
У Дрогобичі триває поточний ямковий ремонт доріг
Дрогобич повернувся в 5-ку найпрозоріших міст України
Автор цих рядків далекого вже тепер 2000 року пройшов тритижневе стажування у США (місто Канзас Сіті) за Проектом Гармонія „Громадські зв’язки” за підтримки відділу преси, освіти та культури Посольства США в Україні. Тоді 10 фіналістів конкурсу, лідери громадських організацій, що займаються охороною та збереженням довкілля мали змогу ознайомитися та власноруч переконатися, наскільки важливою є проблема довкілля у штаті Міссурі.
Під час стажування я жив на квартирі всесвітньовідомого фахівця з питань збереження водних ресурсів, експерта-еколога Норма Кріспа. Подружився із керівником департаменту ( власне міністром з екології штату) Джоном Стефеллбіном. А 2002 року Норм та Джон були моїми поважними гостями. Американські фахівці відвідали санаторій «Карпати», познайомилися з його очільником Левом Грицаком, були приємно вражені сервісом санаторію. А ще побували на хвостосховищі «Полімінералу». Під час зустрічі з міським головою паном Пецюхом та керівництвом стебницького «Полімінералу» експерти запропонували свою підтримку у поданні проекту до Глобального екологічного фонду щодо вирішення проблем гірників. На жаль, такий проект тоді не був розроблений, хоча з відповідними пропозиціями автор рядків звертався й до Олександра Мороза.
Та сьогодні згадалося інше. Львівська область, зокрема очільники Львова, перехарапудили всю країну своїми «хрестовими сміттєвими походами». Де тільки не «засвітилося» галицьке сміття! Не інакше, як ганьбою, таке не назвеш. Дрогобицькі владці теж десять років поспіль продукують легенди про міфічних інвесторів, що «прийдуть і дадуть нам щастя» — побудують сміттєпереробний ( або що гірше – сміттєспалювальний завод). Хоча й до цих пір роздільне збирання та сортування сміття і в місті і в районі у плачевному стані. Малі річки регіону послуговують селянам та місцянам як «природні» сміттєзвалища. Несанкціоновані сміттєзвалища залишаються поза увагою органів влади та самоврядування. А говорити щось про «галицьких газдів», що по ночах возами відвозять «своє» сміття до річок, перелісків та полів – річ невдячна.
Тож того 2000 року українська делегація відвідала полігон локалізації сміття Великого Канзасу, у передмісті міста. Нас тоді здивувало велике кольорове панно, на якому було зображено… поле для гольфу.Супроводжуючий делегацію, співробітник департаменту екології, пояснив, що власником цього полігону є чоловік, що надав згоду використовувати величезну площу під сміттєзвалище – терміном на 10 років. За це влада міста зобов’язалася дати йому дозвіл на використання цієї площі на 99 років – під поле для гольфу. Від влади вимагалося створення відповідного рельєфу під час формування сміттєзвалища. А власник заплатив авансом чималу суму за землю. Звісна річ, він потім ставав власником поля для гольфу та загороднього відпочинкового центру.
Цікаво формувалося саме сміттєзвалище. На ньому вдень і, що важливо, переважно вночі, працювала відповідна техніка. Спочатку була створена «подушка» із піску, гравію та спеціальних прорезинених покриттів. Кожне шириною три метри та завтовшки три сантиметри. Сміття насипалося та трамбувалося у затверджені рельєфи, — не більше аніж у 40 сантиметрів завтовшки. Потім знову вкладався настил із того водоізолюючого матеріалу. Так було створено унікальне поле для гольфу,-Tiffany Greens Golf Club Канзас Сіті. Великий Канзас сьогодні гордиться цим полем та відпочинковим комплексам, а місцяни дістали змогу 10 років локалізовувати сміття, маючи надійні гарантії його довічного безпечного «захоронення».
Цей приклад я навів, аби наші владці, врешті, зрозуміли: розмови про здорове та чисте майбутнє для нащадків, починаються з наявності стратегічного мислення. Не на рік-два, чи виборчу каденцію, а на десятки років! Тоді й прийде інвестор насправді, а не в мареннях та мантрах чиновників. Він може бути і внутрішнім, бо Е-декларації наочно показали, що наші політики та чиновники здатні побудувати сотні таких сміттєзвалищ, — полів для їх розваг. Якщо уряд запровадить практику легалізації цих астрономічних коштів, при умові іх соціально –відповідального застосування. На всіх рівнях: від стольного граду Києва і до Дрогобиччини. Де теж процвітають місцеві посадовці, чиновники тощо. Вони себе поки що не називають олігархами, але провадять саме такий спосіб життя. Поки що безбідно та безкарно, хоча й знають, що всі відають, яким чином вони нажили свої статки та маєтки. Звісна річ, гасло нездари Ющенка «багаті допоможуть бідним», вони ніколи не сприймали всерйоз. Однак часи міняються. Час, панове, вирішувати проблеми зі сміттям: на сміттєзвалищах та у душах.Бо від грошей до ганьби – горобиний скік.
P.S. Фото з 2000 року- формування сміттєзвалища під поле для гольфу. У 2010 році виникло ось таке чудове поле.
Олександр Магльона,
президент Асоціації «Нові Горизонти»,
спеціально для DNK
